Не чекати параду на Красній площі!

Усе частіше помічаю, що входжу радше в дисонанс, ніж у резонс із патріотичним інформаційним мейнстрімом. І навіть маю для цього наукове пояснення)

Справа в тому, що українство як досить архаїчна і недостатньо зіпсована модерном спільнота, поки що переважно спирається на ціннісно-раціональну (М.Вебер) мотивацію - роблю і кажу так "тому що!" Тому що росіяни - рашисти, століття гноблення, віковічна боротьба і т.д. Тому що білоруси - колаборанти, співучасники, терплять свого диктатора і т.ін. Тобто моральна оцінка домінує і визначає рішення та дії.

А мій мозок працює інакше, в режимі ціле-раціональної установки, для якої важливо "навіщо?"

Ми ж розуміємо, що навіть за найкращого військового результату, ми зможемо лише на деякий час відбитися від нападу Росії? Ми ж здогадуємося, що параду на Чевоній площі і тріумфального поверненя України в Крим за підсумками цієї війни не буде? Ми повинні були б уже збагнути, що перехід до нормального життя в Україні, можливість використовувати наші географічні переваги та серйозні інвестиції прийдуть до нас не раніше, ніж в Росії та Білорусі зміниться влада.

То чому ж ми не спрямовуємо наші колективні зусилля на досягнення цієї мети? Чому ми змагаємося в хейтерстві "хороших русскіх" замість того, щоб допомагати їм зруйнувати режим Путіна? Чому ми не працюємо над тим, щоб "братський білоруський народ" звільнився від ненависної диктатури і московської окупації, а замість цього ігноруємо чи навіть маргіналізуємо білоруську опозицію?

Ще раз повторюю. Це НАМ потрібно, щоб у них змінилася влада. І якщо, наприклад, у Білорусі повалять режим Лукашенка, то це буде для Путіна значно більший удар, ніж наше героїчне звільнення Херсона, і навіть Донецька з Луганськом разом узятими. Не кажучи вже про те, що це відволіче увагу і ресурси ворога.

Тому це НАША боротьба, для якої потрібні сили, ресурси, план і організація. Українці довели, що вони це вміють, якщо захочуть. Але треба ще навчитися мислити і діяти стратегічно

Максим РОЗУМНИЙ