Російська інтервенція в Африку, або Чому чорту не подобається ладан
Мало хто вірив, що це станеться. Проте московська церковна політика завжди була продовженням московської державної політики і тому синод РПЦ відкрив на території Африки свій патріарший екзархат. Тобто вторгся на територію Александрійського патріархату – одного із 5 найдревніших, другого за честю у православному світі. Для людей світських можна це порівняти зі збройною інтервенцією на територію суверенної держави.
Синод РПЦ утворив дві єпархії в Африці, заявивши, що 102 африканські православні священики настійливо просяться в РПЦ, аж далі терпіти нікуди, і призначив патріаршим екзархом якогось кадебіста – єпископа Леоніда з титулом Клінського і характерним прізвищем Горбачов. Він ще тільки недавно був засланий для підривної роботи у Вірменію, а тут такий, кажучи їх мовою, нєвтєрпйож, що зразу і на всю Африку.
При тому РПЦ не могла звинуватити Александрійського патріарха в єресі, відпадінні від православ’я, в порушенні догм і канонів. Ні, просто їм не подобається, як чорту ладан, що Александрійський патріарх визнав Православну церкву України. Отже, що для Путіна, що для Кіріла Гундяєва та їх опричників Україна – як кістка в горлі. Власне, Путін чесно визнав – без України Росія розпадеться. І він правий - тут його кагебістська чуйка не підводить: так і буде, жодних сумнівів.
Та наразі треба поборотися. Тим паче, що Вселенський патріарх оголосив на цей рік варіння мира. Для слабовоцерковлених пояснюю: миро – це така рідина, що вариться перед Паскою з більш ніж двох десятків спеціальних трав та при неперестанному читанні молитов і саме миром помазують новоохрещених, при хворобі , при освяченні нових храмів тощо. Так ось 11 православних церков світу з 15 беруть миро у Вселенського патріарха, воно вариться раз на десять років і вариться при спільній молитві предстоятелів цих церков. Очевидно, що в цьому процесі цього разу братиме участь і предстоятель нашої церкви митрополит Епіфаній. Таким чином, по факту, предстоятелі Албанської, Єрусалимської, Антіохійської, Болгарської, Сербської, Польської, Чехословацької церков визнають Українську (А Константинопольська, Александрійська, Елладська\Грецька та Кіпрська церкви вже визнали). А цього страшенно не хочеться Москві. Адже тоді вона залишиться в повній ізоляції, бо й дві церкви, які самостійно варять миро – Румунська та Грузинська також не забаряться у визнанні Української церкви після цього.
Отже, щоб запобігти повному провалу на церковному фронті РПЦ явно за командою з Кремля зробила агресивний напад на Александрійський патріархат, канонічною\законною територією якого є вся Африка. Наразі Александрійський патріархат висловив жаль з приводу такого рішення Москви і повідомив, що дії у відповідь будуть вироблені на засіданні їх синоду. До речі, знаменно, що РПЦ Александрійський патріархат не зве так, як того хоче Москва – Руською церквою, а таки зве правильно – Російським патріархатом. Довідково: РПЦ традиційно звалася Російською церквою, в оригіналі – Российская, а тільки з 1943 року, коли московський патріархат було утворено за наказом Сталіна, стала зватися Руською, не маючи жодних підстав претендувати на спадщину Русі.
Проте, швидше всього, що таким своїм рішенням про інтервенцію Москва, хоч і налякала слабосилі Польську чи там Албанську церкви, але загалом – вистрілила собі в ногу. Тому, що жодна з церков, навіть найбільш проросійська – Сербська, не піде за Москвою, не піде на розрив із вселенським православієм. Таким чином, Москва сама собі створює ізоляцію. Хоча я, чесно кажучи, не дуже й вірю в оту кількість – аж 102 православних кліриків, які позарилися на московські срібняки. Де би їх у Африці стільки набралося? А якщо і десь для кількості наприкупляли, то це будуть всякі заборонені у священнослужінні, відтак користі з них буде мало…
Отже, на церковному фронті (а на Москві усе фронти і битви – навіть битви за урожай) різке загострення: воїнство Кіріла Гундяєва перейшло в наступ за наказом Путіна і під контролем ФСБ. Відповідь грецького православ’я, певен, буде вишуканою і канонічно грамотною.
Василь ЧЕПУРНИЙ
Синод РПЦ утворив дві єпархії в Африці, заявивши, що 102 африканські православні священики настійливо просяться в РПЦ, аж далі терпіти нікуди, і призначив патріаршим екзархом якогось кадебіста – єпископа Леоніда з титулом Клінського і характерним прізвищем Горбачов. Він ще тільки недавно був засланий для підривної роботи у Вірменію, а тут такий, кажучи їх мовою, нєвтєрпйож, що зразу і на всю Африку.
При тому РПЦ не могла звинуватити Александрійського патріарха в єресі, відпадінні від православ’я, в порушенні догм і канонів. Ні, просто їм не подобається, як чорту ладан, що Александрійський патріарх визнав Православну церкву України. Отже, що для Путіна, що для Кіріла Гундяєва та їх опричників Україна – як кістка в горлі. Власне, Путін чесно визнав – без України Росія розпадеться. І він правий - тут його кагебістська чуйка не підводить: так і буде, жодних сумнівів.
Та наразі треба поборотися. Тим паче, що Вселенський патріарх оголосив на цей рік варіння мира. Для слабовоцерковлених пояснюю: миро – це така рідина, що вариться перед Паскою з більш ніж двох десятків спеціальних трав та при неперестанному читанні молитов і саме миром помазують новоохрещених, при хворобі , при освяченні нових храмів тощо. Так ось 11 православних церков світу з 15 беруть миро у Вселенського патріарха, воно вариться раз на десять років і вариться при спільній молитві предстоятелів цих церков. Очевидно, що в цьому процесі цього разу братиме участь і предстоятель нашої церкви митрополит Епіфаній. Таким чином, по факту, предстоятелі Албанської, Єрусалимської, Антіохійської, Болгарської, Сербської, Польської, Чехословацької церков визнають Українську (А Константинопольська, Александрійська, Елладська\Грецька та Кіпрська церкви вже визнали). А цього страшенно не хочеться Москві. Адже тоді вона залишиться в повній ізоляції, бо й дві церкви, які самостійно варять миро – Румунська та Грузинська також не забаряться у визнанні Української церкви після цього.
Отже, щоб запобігти повному провалу на церковному фронті РПЦ явно за командою з Кремля зробила агресивний напад на Александрійський патріархат, канонічною\законною територією якого є вся Африка. Наразі Александрійський патріархат висловив жаль з приводу такого рішення Москви і повідомив, що дії у відповідь будуть вироблені на засіданні їх синоду. До речі, знаменно, що РПЦ Александрійський патріархат не зве так, як того хоче Москва – Руською церквою, а таки зве правильно – Російським патріархатом. Довідково: РПЦ традиційно звалася Російською церквою, в оригіналі – Российская, а тільки з 1943 року, коли московський патріархат було утворено за наказом Сталіна, стала зватися Руською, не маючи жодних підстав претендувати на спадщину Русі.
Проте, швидше всього, що таким своїм рішенням про інтервенцію Москва, хоч і налякала слабосилі Польську чи там Албанську церкви, але загалом – вистрілила собі в ногу. Тому, що жодна з церков, навіть найбільш проросійська – Сербська, не піде за Москвою, не піде на розрив із вселенським православієм. Таким чином, Москва сама собі створює ізоляцію. Хоча я, чесно кажучи, не дуже й вірю в оту кількість – аж 102 православних кліриків, які позарилися на московські срібняки. Де би їх у Африці стільки набралося? А якщо і десь для кількості наприкупляли, то це будуть всякі заборонені у священнослужінні, відтак користі з них буде мало…
Отже, на церковному фронті (а на Москві усе фронти і битви – навіть битви за урожай) різке загострення: воїнство Кіріла Гундяєва перейшло в наступ за наказом Путіна і під контролем ФСБ. Відповідь грецького православ’я, певен, буде вишуканою і канонічно грамотною.
Василь ЧЕПУРНИЙ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |