Росія- Азербайджан: "Чйорт побєрі!"

Просто душа мліє як Азербайджан садить Московію на бутилочку. Східна витонченість та терпіння проти грубого і пихатого варварства.

Якось я був в Баку - зайшов в ресторанчик на тій знаменитій з совєцкого кіна вулиці, яка імітувала Стамбул і на якій гепнувся герой Нікуліна.

Ресторан був вишукано обшитий азербайджанськими килимами, але на одній стіні висіли цілі шпалери банкнот різних країн.Були й гривні. Але були й новенькі, щойно віддруковані російські рублі, спеціальна серія 2015 року, на яких зообразили пам'ятки анексованого Криму.

В ресторані було не так багато людей, нас обслуговував власник. І я ж все таки зачепив його, вказавши на Ластівчине гніздо.
Кажу:
- А уявіть, що замість цього російського рубля вірменський драм і замість Севастополя на цій сотні Ханкенді (Стєпанокєрт).
(Насправді, ні, вірмени ніколи так і не зообразили Карабах на своїх купюрах).

Власник на хвильку задумався і при нас зняв зі стіни всі російські рублі.
- Ти правий, у вас той же самий ворог, що й в нас, і це не вірмени.

Азербайджанці чекали не лише, щоб повернути собі Нагірний Карабах. Вони з не меншим нетерпінням чекають аби віддати борг тим, хто чужими руками забрав їх споконвічну землю. Хто вчиняв геноциди, хто знищував цвіт нації. Хто принижував їх. Хто харкав їм в душу. Там мають гарну пам'ять та вміють чекати.

Ні, в мене нема ілюзій, що завтра з Азербайджану нам передадуть військову допомогу. Можливо, все обмежиться як було після вторгнення - гуманітарка, пальне. (Інше питання чи це пальне заливалося лише в машини МНС в той час, коли всі наші НПЗ були розбомблені, а танки вимагали їжі).

І, взагалі, можливо, що після нинішнього буревію буде пишне примирення. Пафосні слова. Запевняння в дружбі. Це - Схід, тут скажуть будь-що, аби лиш приколисати й нанести той головний удар, коли ворог вже й так хрипітиме кров'ю.

Але навіть те, що робить Баку зараз - це велика справа, бо це подальше розмотування сакральної імперської величі. Всього лише за тиждень імперська пиха зазнала непоправних іміджевих втрат. І від кого? Від третього сорту, від бракованих.

Азербайджан кладе мордою в землю агентуру ФСБ - на очах всього світу. Киргизстан, ця найбільш промосковська середньоазійська країна, де російська мова друга державна, вводить 60% квот на весь аудіовізуальний контент. Вірменія трощить банду колишніх президентів, олігарха та промосковського митрополита, які готували державний переворот.

Ці дії - важливі самі по собі, але найбільше їх символічне значення.

Імперія вмерла.
Імперія, яка вводила війська в Угорщину щоб придушити повстання і в 1849, і в 1956- сконала.
Вона не тільки Варшаву чи Прагу не може більше залити кров'ю - вона Баку чи Єревану не може нічого зробити. Лише в безпомічній люті виригають прокльони на "чорножопих" в своїх лабораторіях ненависті - в своїх телестудіях.

А почала це все Україна. Десакралізація імперії, яка так нині надихає її колишні колонії, це наслідок:
Потопленого крейсера "Москва";
Випи...ного з Севастополя флота;
Захопленої Суджі;
Палаючих стратегів ядерної тріади.

Солдатів можна набрати - своїх наголити, в Кіма позичити, можна купити фізичної сили.
Але не можна купити Сили. А без Сили імперія безсильна.

Вона уже гепнулася, навіть якщо ще не сказала оте кодове "чйорт побєрі".
Уже взяв. Уже тягне.

Олег МАНЧУРА