Рецепти Віктора Андрусіва

«Змінити майбутнє» — книгу під такою назвою презентували в Чернігові у книжковому клубі «Просвіта». Її автор – Віктор Андрусів, молодий та амбітний львів’янин, котрий у свої 30 років устиг закінчити факультет міжнародних відносин Львівського національного університету ім. Франка, захистити дисертацію, стати заступником голови політичної партії «Демократичний Альянс». Книга написана у формі спогадів із майбутнього – нібито президент, якому вдалося вивести Україну з кризи і зробити її сильною державою, згадує, як він це зробив.

«Я – не письменник, а швидше політичний аналітик. Однак люди не хочуть читати складних аналітичних досліджень, вони вимагають легшої й популярнішої форми. В якийсь момент я почав думати над тим, як донести своє бачення вирішення українських проблем до людей, і вирішив це зробити у формі мемуарів із майбутнього», — розповів Віктор Андрусів.

Під час презентації до автора виникло багато запитань і зав’язалося кілька дискусій, адже не всі думки, висловлені паном Віктором, викликають однозначне сприйняття. Однак книга наштовхує на роздуми – і це вже добре.

На початку книги до влади приходить новий президент і першим своїм завданням бачить — звільнити Україну від енергетичної залежності від Росії. Ось як про це пише автор.

«В основі газового зашморгу лежав договір, який був виписаний таким чином, що розірвати його було неможливо… Але особливістю контракту було те, що він підписаний не між Україною і Росією, а між двома суб’єктами господарювання – «Газпромом» і «Нафтогазом». Ми вивчили договір і знайшли лише одну можливість його здихатись – ліквідувати «Нафтогаз». Угода містила положення про правонаступництво. Тому ліквідація мусила стати остаточною… «Нафтогаз» мав бути реорганізований на дві компанії – одна з видобутку газу, друга – із транспортування… У певний момент одна з компаній оголошувала банкрутство, активи розпродувалися, ліцензії поверталися державі… Низка незалежних компаній, які отримали право на постачання газу, утворювали асоціацію, від імені якої й мали відбутися перемовини з «Газпромом» щодо нового договору».

Ще один конкретний «рецепт» виведення з кризи від Віктора Андрусіва – як боротися з корупцією: «Я вважаю, що спроби створити антикорупційне бюро є помилкою. Якщо створюється державний орган для боротьби з корупцією в державі, всі знатимуть, що це – остання інстанція, де, якщо питання «порішати», буде все нормально. У книзі я запропонував створити фонд, який мав фінансуватися державою. Журналісти вносили б інформацію про антикорупційне розслідування в реєстр, проводили розслідування, а потім фонд платив би їм гонорар. Таким чином, не чиновники очолювали би боротьбу з корупцією, а журналісти через викривальні статті...»

Ну і третій рецепт, якому присвячений цілий розділ книги – про подолання безробіття. Автор пропонує утворити таку систему: не платити державі податок на випадок безробіття, а укладати договір із яким-небудь університетом і сплачувати йому страховий внесок. А потім, у випадку безробіття, навчатися в університеті рік чи два, отримуючи стипендію і нову спеціальність. Ось тільки незрозуміло, а що робити з тими безробітними, котрі не хочуть змінювати професію, а просто кілька місяців шукають нову роботу?

Віктор Андрусів написав свою книгу за місяць до початку Майдану. «Мене турбувала тоді не сила Януковича, адже я знав, що рано чи пізно його владі настане кінець. Мене хвилювали настрої людей, якась суцільна розчарованість і зневіра. Люди не сподівалися, що після Януковича прийде хтось кращий. Перед листопадовим самітом з ЄС я приніс книгу видавцеві. Але він сказав, що моя книга починається з тих подій, які відбуваються зараз. Тому потрібно почекати й подивитися, що буде далі. Потім, після Майдану, мені довелося вносити у книгу корективи. Вона починалася з того, що Янукович вмер по дорозі на роботу – від інфаркту. Оскільки Янукович утік, довелося виправити початок», — розповідає автор.

Під час презентації звучали досить цікаві думки. Як, наприклад, про Росію: «Для росіян найважливіше – пишатися. Вони можуть бути голі й босі, але якщо забрати у них «гордість» — вони краще помруть».

Дискусію викликали роздуми Віктора Андрусіва про роль минулого для українців.

«Майбутнє й минуле дуже пов’язані. Та коли ми не бачимо якоїсь конкретної картини майбутнього, то змушені повертатися в історію. І безкінечно сперечатися: чи Бандера герой, чи не герой; чи Шевченко — засновник нації? А мені хотілося би сперечатися про майбутнє. Ми з вами живемо в таку епоху, коли прийдешнє настає швидше, ніж його вигадують фантасти. Сьогодні ми читаємо про винайдення нового гаджета чи телефона, а завтра можемо його придбати в магазині. Світ стає дуже прагматичним, історичні питання не займають там стільки місця... Патріотичні настрої, якими переповнений нині Київ, вишиванки, пісні – все це добре. Але уявіть собі картину: патріоти у вишиванках співають пісень у вузькому просторі, обнесеному парканом. А за парканом японці знімають усе це на смартфони, а потім повертаються додому й викладають в Інтернет».

На що голова чернігівської «Просвіти» Василь Чепурний несподівано відповів: «А тоді японці вдягають кімоно, їдять традиційну японську їжу і дивляться на сакуру».

Кажуть, у суперечці народжується істина. Що станеться з істинами, народженими під час суперечок на презентації книжки – невідомо, однак придбати й прочитати патріотичний твір Віктора Андрусіва, напевне, варто, тим паче — в час таких великих змін, що їх переживає наша держава.

Вікторія ГАВРИКХвилі Десни