Реальність, яку ми повинні змінити!

Порівняймо : на одному боці ми маємо Вадима Бондаренка, строковика, зарплата якого невелика. Він вже третій рік поспіль виконує свою службу, віддавши їй все - від своїх фізичних зусиль до своєї родини. Вадим виховує трьох дітей, включаючи рідну доньку та двох всиновлених, і при цьому його брат і батько перебувають на передовій, виконуючи свою військову службу.

На іншому боці стоїть Олексій Тандир, суддя, який у стані сп'яніння відмазує інших. Він керує районним судом і на свою "роботу" отримує винагороду від життя, втім, у неправдивому значенні. Його вчинки далеко від служіння правді і справедливості, замість цього він обирає літати вночі у столицю, несучи з собою насолоду від розкіші та п'яного безтурботного життя.

Таке порівняння розкриває болючу протилежність: один чоловік, Вадим, виконує свій обов'язок з відданістю та самопожертвою, навіть на межі власного життя, і забезпечує майбутнє своєї родини та допомагає братові та батькові, які знаходяться на передовій. З іншого боку, Олексій Тандир, який має владу і привілеї судді, використовує цю владу не для захисту справедливості, а для своїх особистих задоволень, проявляючи безвідповідальність та недбалість до закону.

Цей контраст між Вадимом та Олексієм викликає непередбачувану суму болю, гніву та ненависті. Це щось, що важко передати словами, оскільки воно захоплює моральну обуреність і розчарування у владі та справедливості.

Ігор ЖУК