Рауль Чілачава в музеї Коцюбинського

Зустріч із Раулем Чілачавою в музеї- заповіднику Коцюбинського. Навіть не мріяла про те, що колись познайомлюсь із цією величною людиною-легендою.

Його висловлювання часто цитувалися в наукових працях з історії та теорії художнього перекладу як незаперечного авторитета, а творчий доробок у цій царині (антологія української поезії від Г.Сковороди до наших сучасників у перекладі грузинською мовою на 1000 ст.) назавжди канонізував ім'я Рауля Чілачави в українській і грузинській культурі водночас.

Тому на зустріч ішла з особливим трепетом. Відкритий, щирий, справжній, глибокий, кожне слово виважене і вагоме.

А мова!!! Нам би, українцям, навчитися так розмовляти рідною мовою. Його поезія ("Світло самотньої зірки") - це диво! - дуже органічна: і в сенсі закорінення в нашу народнопоетичну традицію, і літературну (Сковорода і сонети Зерова ). Вона полонить: "І на поверхні, і на самому денці Ночей -печаль...З них народився день цей", " ...Але надійні, так незламні рамки, В яких ми замкнені на власні долі". ..

Людмила ЗІНЕВИЧ

Під грузинським прапором Рауль Чілачава здійснив коротку екскурсію Черніговом - тією дорогою, що ходив нею на роботу Михайло Коцюбинський. Супровід поета перетворився в українсько- грузинську демонстрацію: до поета підходили, питали, бажали добра братній Грузії, хоча Рауль Шалвович не менше українець, ніж грузин.

"Я став писати поезії українською мовою, коли почав бачити сни українською" - розповідав він.

А я дізнався про долю одного з моїх улюблених авторів - Чабуа Аміреджібі ("Дата Туташхіа"), що помер нещодавно, завершивши життя 90-річним монахом Давидом.

Василь ЧЕПУРНИЙ