Матюкливого футболіста призначили президентом
Вперше в історії Грузії президента обирало не населення, а виборча колегія. Єдиний кандидат на пост глави держави - ветеран футболу Михайло Кавелашвілі. Його кандидатуру обрав господар країни мільярдер Бідзіна Іванішвілі. Кавелашвілі – людина без освіти, своєї думки, розмовляє матом…але своя на 100%.
Центрвиборчком Грузії вже заявив, що президентські вибори в Грузії можна вважати такими, що відбулися. У підсумку за Кавелашвілі проголосували 224 виборщики із 300.
Громадяни Грузії ставлять політикам, експертам та один одному два питання: «Що буде далі?» і «Чим/як все закінчиться?». Вони дуже схожі і належать до однієї проблеми. Це не пустий інтерес; в умовах гострої політичної кризи свідомість – незалежно від громадянської позиції її носія – не може і не хоче перебувати у постійній напрузі, шукає вихід із небезпечної ситуації та весь час повторює «Як і коли?».
А далі: «Грузинська мрія» виходячи з інстинкту самозбереження, намагатиметься радикальним чином придушити опір та різко послабити своїх опонентів. Арешт активістів (деяким з них загрожує тривалий тюремний ув'язнення), залякування та побиття і навіть заборона низки партій (вкрай симптоматично, що цей намір було озвучено ще до виборів) не призведуть до бажаного для влади результату доти, доки не будуть підірвані соціальні та психологічні опори супротиву.
Інакше, навіть якщо нинішня кампанія протесту завершиться невдало, незабаром спалахне нова в умовах, коли позиції «Мрії» будуть розхитані протистоянням із Брюсселем, а її противники, можливо, почнуть діяти більш продумано.
Для «остаточного вирішення питання» та усунення загрози - владі буде потрібно підпорядкування чи видавлювання з Грузії політично активних громадян, для яких євроатлантична інтеграція країни є невід'ємною частиною життєвого кредо. Тисячі людей, які потенційно відповідають критеріям входження в еліту (журналісти, науковці, активісти тощо), але не готові прийняти правила гри Іванішвілі, можуть бути (з рештою це і зараз відбувається) викинути з соціальних ліфтів, втратять свої посади, якщо вони не доведуть свою лояльність словом і ділом.
Криза не завершиться ні після «дня Х» – виборів президента та президентської інавгурації (29 грудня) – ні після Нового року, ні після завершення протестних виступів на проспекті Руставелі (до якого результату вони б не привели), ні після (поза)чергових виборів, оскільки вони лише відображають патологічний стан політичної системи, виявляючись у різних формах, що змінюють один одного – таким чином висип, жар, кровотеча постійно вказують на запущену хворобу.
Досі хвороба вражала лише персоналістські режими, які починали з демократичної риторики, а потім швидко деградували! Хвороба не може боротиметься сама з собою, треба довге лікування і боротьба за життя. Неймовірні зусилля.
А поки на майдан Свободи пригнали водомети, автобуси, на яких зазвичай перевозять сили спецназу.
Манана АБАШИДЗЕ
ПС Все більше і більше розмов про наступні вибори в Україні. Коли я пишу про Грузію, завжди між строк існує Україна. І щоб не наробити лиха на наступних виборах потрібно дуже добре подумати кого обираєте і що ці люди можуть зробити для країни, а головне яким чином. Якщо вибір паде на якогось, умовно, блогера бо він гарно пише чи просто симпатична людина - воєнний час будемо згадувати як "квіточки" порівняно з повоєнним…
Центрвиборчком Грузії вже заявив, що президентські вибори в Грузії можна вважати такими, що відбулися. У підсумку за Кавелашвілі проголосували 224 виборщики із 300.
Громадяни Грузії ставлять політикам, експертам та один одному два питання: «Що буде далі?» і «Чим/як все закінчиться?». Вони дуже схожі і належать до однієї проблеми. Це не пустий інтерес; в умовах гострої політичної кризи свідомість – незалежно від громадянської позиції її носія – не може і не хоче перебувати у постійній напрузі, шукає вихід із небезпечної ситуації та весь час повторює «Як і коли?».
А далі: «Грузинська мрія» виходячи з інстинкту самозбереження, намагатиметься радикальним чином придушити опір та різко послабити своїх опонентів. Арешт активістів (деяким з них загрожує тривалий тюремний ув'язнення), залякування та побиття і навіть заборона низки партій (вкрай симптоматично, що цей намір було озвучено ще до виборів) не призведуть до бажаного для влади результату доти, доки не будуть підірвані соціальні та психологічні опори супротиву.
Інакше, навіть якщо нинішня кампанія протесту завершиться невдало, незабаром спалахне нова в умовах, коли позиції «Мрії» будуть розхитані протистоянням із Брюсселем, а її противники, можливо, почнуть діяти більш продумано.
Для «остаточного вирішення питання» та усунення загрози - владі буде потрібно підпорядкування чи видавлювання з Грузії політично активних громадян, для яких євроатлантична інтеграція країни є невід'ємною частиною життєвого кредо. Тисячі людей, які потенційно відповідають критеріям входження в еліту (журналісти, науковці, активісти тощо), але не готові прийняти правила гри Іванішвілі, можуть бути (з рештою це і зараз відбувається) викинути з соціальних ліфтів, втратять свої посади, якщо вони не доведуть свою лояльність словом і ділом.
Криза не завершиться ні після «дня Х» – виборів президента та президентської інавгурації (29 грудня) – ні після Нового року, ні після завершення протестних виступів на проспекті Руставелі (до якого результату вони б не привели), ні після (поза)чергових виборів, оскільки вони лише відображають патологічний стан політичної системи, виявляючись у різних формах, що змінюють один одного – таким чином висип, жар, кровотеча постійно вказують на запущену хворобу.
Досі хвороба вражала лише персоналістські режими, які починали з демократичної риторики, а потім швидко деградували! Хвороба не може боротиметься сама з собою, треба довге лікування і боротьба за життя. Неймовірні зусилля.
А поки на майдан Свободи пригнали водомети, автобуси, на яких зазвичай перевозять сили спецназу.
Манана АБАШИДЗЕ
ПС Все більше і більше розмов про наступні вибори в Україні. Коли я пишу про Грузію, завжди між строк існує Україна. І щоб не наробити лиха на наступних виборах потрібно дуже добре подумати кого обираєте і що ці люди можуть зробити для країни, а головне яким чином. Якщо вибір паде на якогось, умовно, блогера бо він гарно пише чи просто симпатична людина - воєнний час будемо згадувати як "квіточки" порівняно з повоєнним…
| Читайте також |
| Коментарі (1) |
|
| |
0
