Раказора

Оце так ми називали цих жуків- оленів у моєму дитинстві у Авдієвці.

Жили вони на вербі діда Петєчки на вході до Білишиної вулички - це як з Подолу на Понорницький шлях. Верба була стара, як і дід з бабою Прісею (такими вони нам, малим, видавалися, хоча, певно, були такими, як я сьогодні )

І боялися ми цих жуків та всякі страхітливі перекази про них поширювали - мовляв, хтось там відламав такому жуку роги, то до його хати позлазилася маса таких жуків і напала на того хлопця, бр-р...

Насправді, і жуки ці є санітарами, і верби вже давно нема і сумніваюся чи вуличку звуть Білишиною, бо все змінилося. А на місці садиби діда Петєчки і баби Прісі - розор. Лишилося слово з дитинства - раказора.

Василь ЧЕПУРНИЙ