Радість, що обіймає широко

Як я любила приходити в Феодосіївський на недільне освячення верби!

Закінчується служба і казання, всі виходять із храму й шукають собі місця в тісному колі, яке вже давно чекає на процесію священників, що ось-ось з'явиться на порозі і піде за сонцем, вітаючи кожного і благословляючи іменем Христа. Діти завмирають попереду, дорослі підносять обличчя назустріч молитві і кожен жде чуда- наче й сам увіходить в Єрусалим слідом за Сином Божим...Ти малієш і дитинієш, аж ось і краплі води летять назустріч твоєму чеканню, очікувані і завжди раптові, як радість, що обіймає тебе широко. А священник, зауваживши твій усміх і радість, ще раз змахне кропилом і вмиє тебе, і оздоровить, і подарує особливий настрій , з яким ти одразу ж повертаєшся до своєї дитини, цілуєш її мокрі щічки і легенько хльоскаєш шуткою по плечах :"Верба б'є,не я б'ю", а батько обох нас отак вітає, а тут і знайомі підходять, вітають, радіють і радість та --гляди, та й повернеться післяобіду тихим та густим дощем , вже не празниковим,а робочим,життєдайним...

Будьте дужі і радісні!

Любов ГОЛОТА