Прощена неділя 1990 року

Був Совєтський союз. Був густий чад безбожництва. І була "ковбасна революція". Багатотисячні мітинги сірих (за кольором та й не тільки) обивателів, які задихалися в системі брехні, а тут відчули повів свободи.
І ось на стадіоні виступає лідер чернігівських рухівців Валерій Сарана. Насторожено чипіють комуністи з обкому, трьох райкомів, міськкому, чиновники з виконкомів і - чекають слова вождя маси простого народу.

А вождь раптом каже у змертвілій тиші: "Сьогодні - Прощена неділя. І я прошу у вас прощення!". Це каже викладач юридичного технікуму, - не піп, не псаломщик. Це каже син комуніста - фронтовика, а не якийсь маргінал зі схрону...
Якби він закликав ламати обком - не було б того ефекту.
Масам затеїзованих совєтських граждан вождь Руху каже про Прощену неділю. І сам навіть просить прощення. Це важко уявити сьогодні - як сприйнялося це тоді...Це й була революція переможного Духу.

Я потім питав у Валерія Юрійовича - як це йому прийшло в голову таке сказати. він відповідав, що двічі в житті йому приснилося як треба назавтра виступати. Може, то був голос його діда Максима - настоятеля церкви у Літках під Києвом, який, заховавши довге волосся під широкий капелюх (щоб не впізнали священика), їхав у Київ забирати малого Валєрку до себе в село. Який співав так, що внук трохи той спів унаслідував. Який десь там, з Небес, виходить, молився перед Престолом Господнім за свого внука...

Василь ЧЕПУРНИЙ