реклама партнерів:
Головна › Новини › ПОГЛЯД

Прощальна гастроль, або "Раша, гуд бай!"

Пам'ятаєте скільки було вереску, коли наш Данилко (він же Вєрка Сердючка) заспівав "лаша тумбай", що було дуже схоже на "Раша, гуд бай!"? Крику було -як же ж так, ображають великого російського брата ті кляті хохли... Аж тепер згодилося, коли Міша Порєчєнков стріляв по українцях у Донецьку. А СБУ навіть каже, що не тільки по військових, а й по мирних людях влаштував таке собі сафарі - по тисячі доларів платив за кожного поціленого українця. У це важко повірити. А хіба рік тому хтось міг повірити, що російський актор стрілятиме по українцях?

Чи в те, що Йосип Кобзон - цей єврейський вигодуванець української землі, приїде підтримувати терористів і співатиме з ними на донецькій сцені якусь бридку пісеньку, що зветься "гімном Новоросії"? Та й чи можна було взагалі повірити у те, що Росія, в сторону якої були скривлені хребти практично всіх малорос... тобто українських політиків, загарбає Крим і піде війною на Донбасі?!

Про подібну перспективу говорили нечисленні українські націоналісти - скажімо, ми у чернігівській "Просвіті". Але ж ми були екстремістами, радикалами і ще бозна-ким. Тепер пізно кусати лікті, дивлячись на безчинства порєчєнкових та кобзонів, які й підготували війну нам. Бо хіба не готувалася вона роками з телеекранів "Агентами національної безпеки", "Кадетами", "Ментами" та іншим великоросійським отруйним кіномотлохом? А обиватель наш задихався від його отруйних міазмів, сприймаючи його за духи чоловічої справжності. Знову ж таки - кволо звучали наші голоси, коли ми, патріоти, вимагали українських фільмів і обмеження іноземної експансії...

А Міша Порєчєнков - що Міша? Вдягнув каску "Преса" та й давай лупити по хохлах. Киньте казки про якесь там братство - коли ми для росіян були братами? Тоді, як нищили ту ж "Просвіту" у двадцяті роки, чи коли відбирали хліб продотрядами, чи коли ганялися по лісах за українськими партизанами? Чи коли гнали наших земляків - беззбройних, ненавчених - форсувати Дніпро під німецькими кулями, і поплили вони в історію чорними свитками по Дніпру... Чи коли вивезли обладнання заводів, а ввезти назад забули? Чи коли гнали наших батьків у на шахти того ж таки Донбасу і всякі різні ФЗУ? Чи коли помирав Стус і сходив кров'ю Литвин?

...Ще в двадцяті роки Микола Хвильовий, комуніст, за національністю - росіянин, висунув лозунг "Геть від Москви!". За що й мусив пускати собі кулю в лоб... Бо пізно зрозумів, коли вже червону російську машину нищення України не можна було зупинити.

Але тепер, коли Господь благословив Україну незалежністю, ми маємо нарешті уяснити і втілити той лозунг- клич "Геть від Москви!". Від її кобзонів і пугачових, навіть від гребенщикових і макаревичів, хоча два останні з них щось говорять прихильне до України - подякуймо за добре слово, але відкараскуймося від російської культури, бо там чад старухи- ростовщіци і Раскольникова, що її вбив з глибоким, авжеж, філософським питанням під час цього процесу: "Тварь я дрожащая ілі право імєю?". Скидаймо з себе панцир захоплення Пушкіним - не тільки через його брехливу поему про Мазепу "Полтава", але й тому, що це просто переспівувач Байрона, як підмітив давно маркіз Астольф де Кюстін. Але ж звідки ми знали Байрона? Тому й вірили Сталіну - творцю культу Пушкіна, що той самий-самий... Сашенька.

Якщо ж ми будемо вибирати серед російських діячів, так би мовити, культури хороших макаревичів і поганих порєчєнкових, у нас прибреде постріляти по українцях ще не одне таке великодержавне чмо. І ми вчергове наступатимемо на граблі захоплення російською імперською культурою. Світ -великий. Не тільки світу, що у вікні, не тільки культури, що у Москві.

"А на москалів не зважайте - у них своя мова, а в нас своя, у них своя література, а в нас - своя" - учив Тарас Шевченко (цитата з пам'яті). І коли йому Іван Аксаков запропонував друкуватися в журналі "Парус", бо ми, мовляв, брати, Тарас Шевченко гнівно відповів: "Ми вже, бач, великі родичі - як наш батько горів, так їх батько руки грів". Коли ми вже почуємо своїх учителів, а не московську попсу і блатний шансон?!

Василь ЧЕПУРНИЙ



Теги:Порєчєнков, Донецьк, російська культура, Кобзон, російські серіали


Читайте також






Коментарі (0)
avatar