Любов по- русски під їх шахедами
Слухала десь тиждень тому у Дудя історика Андрія Аксьонова за російську імперію, він один із спеціалістів з російської імперії, як я зрозуміла. Ну, цікаво і пізнавально. Я, например, не знала, что в империи выход из православия был уголовно наказуемым, поэтому вся либеральная интеллигенция, которая в бога не верила, исповедовалась, причащалась, клялась и божилась, соблюдая установленную конвенцию.
В советской империи конвенция изменилась, и нужно было уже врать, шо ты не веришь ни в бога, ни в черта. Потом конвенция опять изменилась, и не только в православии, и нужно опять врать. Чтобы выжить и не сесть. Ну это я уже от себя за конвенции российских империй, Аксенов так не углублялся.
Я його тоді майже дослухала, коли шахеди вже почали заходити на ДВРЗ. А коли шахед над ДВРЗ, він через дві секунди може опинитись на Лукʼянівці. А за ним ще 20. Короче, пішла взуватися і ловити Біма, який, коли чує тривогу, так зажди дуже радіє, а потім сидить грусний в підвалі і не розуміє, чого не можна лізти всім на голову і грати у веселі ігри, а можна тіки гризти мої кеди, рибку і жирафіка.
Короче, взуваюсь, то, се, а Дудь з Аксьоновим вже закінчують. «И последнее. В чем сила?» - «Я много думал над этим вопросом… И думаю, что в любви». Тут вже починає реально бахкати. «О! - думаю. - Круть! Молодец, шо много думал».
Ну, конечно, в любви, чувак, в чем же ещё. В любви, что движет солнце и светила.
Потім вже пишуть, що додалася загроза балістики, то, се. «Добро может победить зло, но исцеляет только любовь. И это очень важно понимать в страшные, тяжелые времена. И я надеюсь, что внуки тех, кто сейчас кидают бомбы на Украину, и внуки тех, кто сейчас под бомбами, когда-нибудь смогут простить друг друга».
Від цього «друг друга» я не встигла навіть всплакнуть, бо тре вже було поспішати. Проте встигла згадати дуже духопідʼємного дідуся з Бучі, з березня 2022-го. «Г..ны й…ые! Твари й…ые! Как на нашу землю пришли, так и на тот свет ушли!»
Я цього дідуся, до речі, часто згадую. Як тіки зʼявляється шахед на ДВРЗ. «Как на нашу землю пришли, так и на тот свет ушли» - мій улюблений акцентний вірш.
Стосовно того, смогут ли нас когда-нибудь простить внуки тех, кто кидают на нас сейчас бомбы, и исцелятся ли они когда-нибудь любовью, навіть не знаю, шо думать, шо сказать. Лично меня очень бы исцелило, если б россия, существующая вот в этих всех многовековых конвенциях православия, благоухания и народности, наконец, отбросила копыта.
Лук’янівка, де я живу, - 15 березня 2022-го, 29 грудня 2023-го, 8 липня 2024-го, 21 липня 2025-го. І лікарня «Охматдит», яка теж поряд зі мною, навпроти гімназії колись імені Пушкіна, де навчалася моя донька. Я цей обстріл 8 липня 24-го не забуду ніколи
Юлія ПЯТЕЦЬКА
В советской империи конвенция изменилась, и нужно было уже врать, шо ты не веришь ни в бога, ни в черта. Потом конвенция опять изменилась, и не только в православии, и нужно опять врать. Чтобы выжить и не сесть. Ну это я уже от себя за конвенции российских империй, Аксенов так не углублялся.
Я його тоді майже дослухала, коли шахеди вже почали заходити на ДВРЗ. А коли шахед над ДВРЗ, він через дві секунди може опинитись на Лукʼянівці. А за ним ще 20. Короче, пішла взуватися і ловити Біма, який, коли чує тривогу, так зажди дуже радіє, а потім сидить грусний в підвалі і не розуміє, чого не можна лізти всім на голову і грати у веселі ігри, а можна тіки гризти мої кеди, рибку і жирафіка.
Короче, взуваюсь, то, се, а Дудь з Аксьоновим вже закінчують. «И последнее. В чем сила?» - «Я много думал над этим вопросом… И думаю, что в любви». Тут вже починає реально бахкати. «О! - думаю. - Круть! Молодец, шо много думал».
Ну, конечно, в любви, чувак, в чем же ещё. В любви, что движет солнце и светила.
Потім вже пишуть, що додалася загроза балістики, то, се. «Добро может победить зло, но исцеляет только любовь. И это очень важно понимать в страшные, тяжелые времена. И я надеюсь, что внуки тех, кто сейчас кидают бомбы на Украину, и внуки тех, кто сейчас под бомбами, когда-нибудь смогут простить друг друга».
Від цього «друг друга» я не встигла навіть всплакнуть, бо тре вже було поспішати. Проте встигла згадати дуже духопідʼємного дідуся з Бучі, з березня 2022-го. «Г..ны й…ые! Твари й…ые! Как на нашу землю пришли, так и на тот свет ушли!»
Я цього дідуся, до речі, часто згадую. Як тіки зʼявляється шахед на ДВРЗ. «Как на нашу землю пришли, так и на тот свет ушли» - мій улюблений акцентний вірш.
Стосовно того, смогут ли нас когда-нибудь простить внуки тех, кто кидают на нас сейчас бомбы, и исцелятся ли они когда-нибудь любовью, навіть не знаю, шо думать, шо сказать. Лично меня очень бы исцелило, если б россия, существующая вот в этих всех многовековых конвенциях православия, благоухания и народности, наконец, отбросила копыта.
Лук’янівка, де я живу, - 15 березня 2022-го, 29 грудня 2023-го, 8 липня 2024-го, 21 липня 2025-го. І лікарня «Охматдит», яка теж поряд зі мною, навпроти гімназії колись імені Пушкіна, де навчалася моя донька. Я цей обстріл 8 липня 24-го не забуду ніколи
Юлія ПЯТЕЦЬКА
| Читайте також |
| Коментарі (0) |