Продуктивна коляда
Цьогоріч коляда напрочуд продуктивна. А колядникам перепадають різноманітні смаколики. У навечірр'я Різдва Христового маленьким і не дуже, колядникам, перепав кошик цукерок.
Цей кошик мені пам'ятний. Його мені подарував дідусь із с. Велика дорога, ми після звільнення села від орків поїхали туди з кумом. Кума тоді звали Кучерявий, але то було тоді. Ми привезли їм різного, а він, як господар, хотів нас чимось віддячити. І подарував працю своїх рук. Свинособаки розквартирувалися у їх хаті, їх самих вигнали з неї. А коли відступали, то навіть простині позабирали, а на останок постріляли по дахівці запальними набоями.
Так от, кошик класний, і доволі місткий.
Опісля, на саме Різдво прийшли військові, а про них не даремно казки писали. Так що пішли до дому наші колядники із десятком рацій. Щоправда пообіцяли прийти засівати... (там інші рації мають бути)
Приходить сповіщення на один із додатків. Як результат, мав приємність зустрітися із одним добродієм який привіз трошки "гостинців" із краю баштанів. Натомість передали на південь різні штуки. Серед них "кішки", проблискові маячки і таку штуку, аби без фар їздити в ночі.
А опісля смсили з однією вреднотою. Але результатом я більше ніж задоволений. Ми екіпірували солдата. Він був на Різдвяній Літургії, а потім у товаристві Вікторії спершу зайшли по спальник але одним спальником не обійшлося . Були там і наколінники, і термушка,в'язані шкарпетки, медичний підсумок і карімат із сидушкою.
Потім освятили автівку для волонтерських потреб го. "Патріот Прилуки".
Трошки згодом задзвонив телефон. І цього разу продуктивно спрацювали. На північ поїхало 5 буржуйок.
Так от. Не втомлююсь дякувати вам дорогі мої, знайомі і незнані друзі. Ваша невтомність, ваша енергія - це щось неймовірне. Ваша турбота про соколиків надихає. Адже на війні немає чужих дітей. Щире вам дякую. Разом до перемоги.
о. Віталій ЮРОЧКО
Цей кошик мені пам'ятний. Його мені подарував дідусь із с. Велика дорога, ми після звільнення села від орків поїхали туди з кумом. Кума тоді звали Кучерявий, але то було тоді. Ми привезли їм різного, а він, як господар, хотів нас чимось віддячити. І подарував працю своїх рук. Свинособаки розквартирувалися у їх хаті, їх самих вигнали з неї. А коли відступали, то навіть простині позабирали, а на останок постріляли по дахівці запальними набоями.
Так от, кошик класний, і доволі місткий.
Опісля, на саме Різдво прийшли військові, а про них не даремно казки писали. Так що пішли до дому наші колядники із десятком рацій. Щоправда пообіцяли прийти засівати... (там інші рації мають бути)
Приходить сповіщення на один із додатків. Як результат, мав приємність зустрітися із одним добродієм який привіз трошки "гостинців" із краю баштанів. Натомість передали на південь різні штуки. Серед них "кішки", проблискові маячки і таку штуку, аби без фар їздити в ночі.
А опісля смсили з однією вреднотою. Але результатом я більше ніж задоволений. Ми екіпірували солдата. Він був на Різдвяній Літургії, а потім у товаристві Вікторії спершу зайшли по спальник але одним спальником не обійшлося . Були там і наколінники, і термушка,в'язані шкарпетки, медичний підсумок і карімат із сидушкою.
Потім освятили автівку для волонтерських потреб го. "Патріот Прилуки".
Трошки згодом задзвонив телефон. І цього разу продуктивно спрацювали. На північ поїхало 5 буржуйок.
Так от. Не втомлююсь дякувати вам дорогі мої, знайомі і незнані друзі. Ваша невтомність, ваша енергія - це щось неймовірне. Ваша турбота про соколиків надихає. Адже на війні немає чужих дітей. Щире вам дякую. Разом до перемоги.
о. Віталій ЮРОЧКО
Читайте також |
Коментарі (0) |