Про Бажана - агента і віршаря

Книга Віри Агеєвої про Миколу Бажана (якого попри все вважатиму одним із найвправніших українських віршарів та перекладачів) минулого століття є черговою (відносно вдалою, до речі) спробою неомогилянців створити певну подобу американських та європейських науково-популярних бестселерів й попри те, що через брак витонченості та інтелекту, які пояснюється плебейським походженням неомогилянської спільноти, подібні бестселери ніколи не з"являться , ми можемо спостерігати час вд часу кумедні прояви щиро провінційної та містечкової пародії на атлантистський sapeinship.

Приміром, Агеєва вперто спростовує приналежність Бажана до радянської держбезпеки - хоча ті факти, що учень неокласиків не потрапив бодай жодного разу на допит впродовж великого полювання, а наприкінці 1940-их й сам долучився до іншого великого полювання на колишніх націонал-більшовиків, свідчать про подібну належність навіть без документальних свідчень та підтверджень. Агеєва грунтує свою теорію на тому, що Бажан панічно боявся арешту, мовляв, агент держбезпеки не мав би боятися - прикро, що пані літературознавиця так мало обізнаною є із боротьбою різних угруповань та червоних сект в середині імперської політичної поліції й тому вона не може зрозуміти, що разом із офіцерською матрицею, яка зазнавала поразки на певному етапі згаданої внутрішньовидової боротьби знищувалася й уся її розгалужена мережа. Себто, агентура. Отже...

Ігор СКРИПНИК

Страшний, глибоко совєтофільський труд. Отрута вищої проби. Викинув

Ростислав МАРТИНЮК