Він умів тлумачити знаки священного попелу

Ігор Качуровський помер у році Божому 2013, продовживши дещо сумовитий, але, водночас, мудрий звичай багатьох Священних Монстрів вітчизняного красного письменства й цей звичай полягає в тому, що сиві наставники, флегматичні брахмани та мовчазні вчителі залишають паству свою напередодні найбільших війн, катастроф та випробувань, немовби кажучи учням своїм, що віднині їм доведеться самим витримувати іспит на стійкість, доводячи власними скаліченими долями та власною кров"ю те, наскільки добре учні засвоїли настанови вчителів.

Качуровський був, є та лишатиметься для нас не лише останнім із неокласиків, який дожив до відновлення незалежності та не лише одним із небагатьох неокласиків, що померли власною смертю - він був тим, хто вшановував горячий попіл сакрального кострища; тим, хто вмів розмовляти із цим священим попелом та вмів тлумачити темні та сіметричні знаки його. Царство Небесне.

Ігор СКРИПНИК