Позиція медиків: вакцинація населення обов'язкова!

Проте після спілкування з реальними практикуючими лікарями розумієш: щось тут не так. Адже відомо, що саме завдяки щепленням людство свого часу подолало віспу, тиф, чуму – хвороби, які "косили" сотні тисяч життів, і нині стримує виникнення епідемій. Повернутися до теми вакцинації сьогодні змушує ситуація зі спалахом поліомієліту в Таджикистані. Наслідки цієї хвороби відомі: інвалідність або смерть. Актуальну проблему обговорюємо з завідувачем інфекційного відділення Чернігівської обласної дитячої лікарні Миколою Картелем (на фото).

– Які загрози несе сучасному суспільству масова відмова від щеплень, якщо така хвиля наростатиме?
– На сьогодні питання номер один – це поліомієліт. Тому що в Таджикистані зареєстровано вже близько 700 випадків, у тому числі зі смертельними наслідками. А на сьогодні зв’язки між державами у світі такі, що завезти хворобу з Таджикистана чи інших країн дуже легко – з овочами, фруктами, продуктами харчування. Може, вже й сьогодні в Україні десь гуляє цей поліомієліт. Коли ж він себе проявить, ми постанемо перед фактом необхідності щепити населення в екстремальному порядку, і не тільки дітей, а й дорослих. Тому що загроза для дорослих нітрохи не менша, ніж для дітей. В Росію ця хвороба вже завезена.
Дифтерія – теж може прийти завтра-післязавтра, не в цьому, так у наступному році. І діти в організованих колективах – школах, дитячих садках – можуть почати хворіти. При такій урбанізації населення, яку маємо зараз, від інфекцій уберегтися важко. Це раніше багато людей жило в сільській місцевості і спілкування було не таким тісним. Сьогодні ж у нас щільні контакти, висотні будинки... Захворіє одна дитина в під’їзді вітрянкою – і вже вважається, що в повітряному контакті з нею перебувають усі діти, які там живуть. І що у будь-який момент вони можуть захворіти.

– Чи варто так боятися названих вами захворювань - поліомієліту і дифтерії, якщо вони у нас – досить рідке явище?
– Справа в тому, що для кожної хвороби існують свої правила, згідно з якими вона повертається на ту чи іншу адміністративну територію через 5-7, а інколи навіть через 25 років. І тоді, коли вона приходить, бувають дуже великі втрати. Тому треба щепитися заздалегідь. З 1961 року на території Чернігівської області поліомієліт не реєструвався. Але ж це, передусім, завдяки регулярному спостереженню за цим захворюванням і проведенню профілактичних щеплень. І так майже по всіх інших хворобах. Коли щеплено 95% населення, тоді можна говорити про хороший епідемічний період. Якщо ж щеплено тільки 80-85% дитячого населення проти того ж поліомієліту, дифтерії чи кору, то це пряма загроза підвищення захворюваності на ці хвороби і можливих епідемій.

– А скільки дітей Чернігівщини сьогодні щеплено проти цих хвороб?
– 82-85%.

– Чи не означає це, що 15% дітей у нас слабкі, хворі, і щеплення їм протипоказані?
– Міжнародний перелік протипоказань щепленням дуже обмежений. У нас же навпаки – дуже великий. Це тому, що ми більше перестраховувались, боячись нашкодити дитині чи порушити щось у її організмі. Насправді ж існує всього 2-3 хвороби, при яких щепити дітей не можна. Це – епілепсія з частими нападами, деякі гострі захворювання, після перенесення яких протипоказання діють 6 місяців або один рік – після менінгіту. Хоча в інших країнах щеплять таких дітей через 2 тижні після одужання.

– Чи багато в нашій області відмов від щеплень?
– Багато. Але завдяки роз’яснювальній роботі їх стає менше. І все ж, до 6% батьків – запеклі відмовники. Бажаний варіант – це 2% відмовників і 3% протипоказань. А ще краще, щоб відмовників узагалі не було.

– А чому, на вашу думку, вони є?
– Мені доводилося чути багатьох іноземних фахівців з питань щеплення, і що б ви думали є основною запорукою охоплення вакцинацією 95% і більше населення у їхніх країнах? Довіра до державних адміністративних установ, до парламенту і уряду, в першу чергу. Коли вона є, тоді виникає довіра до нижчих структур – того ж міністерства охорони здоров’я, відповідного управління і кожного фахівця, який працює в системі охорони здоров’я. А коли ми маємо недовір’я кругом і до всього, як же воно може бути тільки до щеплень?

– Можливо, люди не стільки бояться щепитися, як не ймуть віри вакцинам, остерігаючись підробок?
– У кожного народу складається своя ментальність, відповідно до того, що йому нав’язується. Недовіряти медикам свого часу привчав той же Сталін, і відповідні настрої "плавали" у пресі і в думках населення ще три десятиліття. Що стосується вакцин, то непогані вакцини виробляє Росія, колись такі виробляла й Україна. Нашими вакцинами свого часу користувалися Японія і Китай, куди вони поставлялися як допомога, і ці країни й досі вдячні нам за це.

– Які фактори впливають на виникнення небажаних, чи, як кажуть медики, несприятливих реакцій на щеплення?
– Ці фактори поряд з нами щодня. По-перше, це перегрівання дитини. Не можна забувати, що до перегрівання ми значно чутливіші, ніж до переохолодження. Тому що рецепторів, які сприймають тепло, в нас у 250 разів більше, ніж тих, які сприймають холод. Щеплення треба робити цілий рік, і після нього хоча би перші три доби з дитиною не можна ходити на пляж, загоряти, їхати кудись на відпочинок, взимку – переохолоджувати.
Другий фактор – це хвороба когось із членів сім’ї. Якщо хтось у родині страждає на респіраторне захворювання, кашляє, має нежить, дитина теж може бути заражена і перебувати в інкубації. Коли ж після щеплення в неї піднімається температура, то це часом пов’язують із ним. Хоча вона й без щеплення захворіла би. Але коли накладаються оці дві ланки, дитина, звісно, важче переносить хворобу.
Несприятлива реакція на щеплення може виникнути й тоді, коли мати, нехтуючи рекомендаціями лікарів, до року вигодовує дитину тільки манною кашею. Якби збирали з нас усіх, з кожного громадянина України по гривні на золотий пам’ятник манній каші, я б здав 10 гривень. Вона мільйонам людей, і не тільки дітям, не дала померти у далекі післявоєнні роки. А от сьогодні в родинах, де є діти, манної крупи і в загашниках не повинно бути – настільки вона не корисна. Так, діти, вигодувані манкою, пишні. Але не дай Боже цій дитині захворіти! Дітей треба годувати різноманітною їжею, радитися про це з дільничним педіатром чи фельдшером, якщо це у сільській місцевості, і я думаю, що ніхто з них не порекомендує 5 разів на день годувати дитину манкою. Це – їжа для лінивих мам, я вважаю.
Ще одним несприятливим фактором є недотримання вимоги не змочувати місце щеплення – всього лише одну добу. Тому що будь-яке подразнення шкіри – чи голкою при ін’єкції, чи іншим предметом має запальну відповідь, яка посилюється при намоканні.

– Ви працюєте в інфекційному відділенні. Чи часто вашими пацієнтами є діти, не щеплені від тих хвороб, з якими вони до вас потрапили?
– Звичайно. Були ж у нас спалахи дифтерії в Коропському, Семенівському, Бобровицькому районах, двічі – в Носівці, де одночасно в стаціонарі лежало 24-26 дітей. За період цих спалахів померло троє дітей. Але це було давно і зараз не прийшов той час. За науковою статистикою, дифтерія може відновлюватись як через 5-7 років, так і через 26-31 рік. Але тоді вже виникають не вогнища, а цілі епідемії. І хворіють нею, як правило, нещеплені діти. Їх частка серед тих, хто захворів – 90%. Зараз такого немає. Але був випадок років чотири тому, коли в новонародженої дитини віком 11 днів діагностували кір. Як виявилось, її мати захворіла на цю недугу під час пологів, і хвороба передалася дитині. На щастя, все тоді закінчилося добре. Але сам випадок свідчить про те, яку небезпеку несе кір і, насамперед, вагітним жінкам. Особливо у перші місяці вагітності. Дитина може народитися з дуже великими і такими, що не коригуються вадами серця, органів зору і центральної нервової системи.

– А якими інфекційними хворобами зараз найчастіше хворіють діти?
– На сьогодні у нас лікується 36 дітей і питання номер один – це гострі кишкові інфекції. Найкращим профілактичним засобом від них є користування проточною водою. Де б не знаходилась сім’я, перед вживанням їжі треба обов’язково мити руки проточною водою. Так само, в проточній воді, а не в якійсь посудині (хай навіть з келиха якогось полити), треба мити овочі та фрукти перед вживанням.
Друга порада – в літній період не варити їсти на кілька днів. Бо коли ми страви тільки підігріваємо, а не доводимо до кип’ятіння – це щось страшне. Навіть у холодильнику більшість кишкових інфекцій розмножується. Щоб уявити, з якою швидкістю вони це роблять, наведу такий умовний приклад: якщо взяти розміром з ніготь колонію сальмонели з лабораторії, а всі річки, моря і океани нашої планети заповнити компотом, то за тиждень сальмонела розповсюдиться по всіх названих водоймах від Північного до Південного полюса. Для того, щоб патогенна флора чи умовно патогенна почала розвиватися, достатньо усього дві години. Через такий час їжею вже можна отруїтись, іноді досить тяжко.
Ще люди часом беруть на дачі продукти і там кладуть їх у погреби. А в них – сирість, тобто, сприятливі умови для розмноження збудників різних захворювань. І це треба знати. Як і те, що батькам, які годують немовлят, ні в якому разі не можна залишати молочну суміш на потім, якщо дитина з якоїсь причини її не поїла. Перед кожним годуванням суміш треба готувати нову, свіжу.

– Дякую, лікарю, за розмову і корисні поради.
Наталія Потапчук