Помста не в той бік
Кілька днів тому з’явилося повідомлення про те, що генеральний директор Меморіального центру голокосту «Бабин Яр» Макс Яковер ініціював перейменування станції метро «Дорогожичі» на «Бабин Яр».
«Зайдя в проект Бабий Яр я с удивлением обнаружил, – пише пан Яковер, – что Город не помнит о том, как убили четверть наших горожан».
Овва, шановний пане, ми не знаємо, що там у Вашому проєкті, але звинувачувати п’ять мільйонів сьогоднішніх мешканців столиці України в безпам’ятстві Ви не маєте жодних підстав. І жодного морального права.
«С ХІХ века эта местность на картах отмечена как “Бабий Яр”, а самые ранние свидетельства об этом названии относятся к XVII веку. ... Прошло много времени и уже в независимой Украине в этом месте появилась станция метро, которая по всем законам должна была называться “Бабиним Яром”.
Так ось, назва місцевості Києва Дорогожичі відома вже понад 1000 років, а перші згадки про неї зафіксовані (див. українську Вікіпедію) в літописах:
980 року – «І прийшов Володимир до Києва з воями многими. І не зміг Ярополк стати супроти Володимира, і заперся Ярополк з людьми своїми і з воєводою Блудом. І стояв Володимир, окопавшись, на Дорогожичі — межи Дорогожичем і Капичем, — і єсть рів [той] і до сьогодні»;
1146 року – «І тоді побіг Ігор і Святослав, [брат його], в горби дорогожицькі, а Ізяслав же з Мстиславом, сином своїм, і з своєю дружиною в’їхали в них у бік їм і стали сікти, і роз’єдналися вони один від одного. А з Ігорем же не було [нікого з тих], хто одлучився. І вбіг Ігор у болото дорогожицьке, і загруз під ним кінь, і не міг він його витягти, бо слабував на ноги»;
1150 року – «І повелів Ізяслав дружині своїй зібратися коло [урочища] Дорогожича, а сам, діждавши ночі, поїхав із Києва»;
1171 року: «Зібралися брати [у] Вишгороді і, прийшовши,стали на [урочищі] Дорогожичі під святим Кирилом Феодорової неділі, а другої неділі обступили увесь город Київ».
Здавалося б, існує сумна історична пам’ятка Бабин Яр – доглядай за нею зі своїм фондом, тим паче що й київська влада доглядає. Так ні ж бо – пан генеральний директор запевняє, що коштів його фонду вистачить і на те, щоб не тільки перейменувати станцію метро, а й здійснити її редизайн (зробити станцію метро частиною Бабиного Яру!).
Не чиніть агресії, пане генеральний директоре! Не смійте нищити історичну пам’ять києворуської столиці. Руки геть від назви ДОРОГОЖИЧІ.
Олесь ШЕВЧЕНКО
«Зайдя в проект Бабий Яр я с удивлением обнаружил, – пише пан Яковер, – что Город не помнит о том, как убили четверть наших горожан».
Овва, шановний пане, ми не знаємо, що там у Вашому проєкті, але звинувачувати п’ять мільйонів сьогоднішніх мешканців столиці України в безпам’ятстві Ви не маєте жодних підстав. І жодного морального права.
«С ХІХ века эта местность на картах отмечена как “Бабий Яр”, а самые ранние свидетельства об этом названии относятся к XVII веку. ... Прошло много времени и уже в независимой Украине в этом месте появилась станция метро, которая по всем законам должна была называться “Бабиним Яром”.
Так ось, назва місцевості Києва Дорогожичі відома вже понад 1000 років, а перші згадки про неї зафіксовані (див. українську Вікіпедію) в літописах:
980 року – «І прийшов Володимир до Києва з воями многими. І не зміг Ярополк стати супроти Володимира, і заперся Ярополк з людьми своїми і з воєводою Блудом. І стояв Володимир, окопавшись, на Дорогожичі — межи Дорогожичем і Капичем, — і єсть рів [той] і до сьогодні»;
1146 року – «І тоді побіг Ігор і Святослав, [брат його], в горби дорогожицькі, а Ізяслав же з Мстиславом, сином своїм, і з своєю дружиною в’їхали в них у бік їм і стали сікти, і роз’єдналися вони один від одного. А з Ігорем же не було [нікого з тих], хто одлучився. І вбіг Ігор у болото дорогожицьке, і загруз під ним кінь, і не міг він його витягти, бо слабував на ноги»;
1150 року – «І повелів Ізяслав дружині своїй зібратися коло [урочища] Дорогожича, а сам, діждавши ночі, поїхав із Києва»;
1171 року: «Зібралися брати [у] Вишгороді і, прийшовши,стали на [урочищі] Дорогожичі під святим Кирилом Феодорової неділі, а другої неділі обступили увесь город Київ».
Здавалося б, існує сумна історична пам’ятка Бабин Яр – доглядай за нею зі своїм фондом, тим паче що й київська влада доглядає. Так ні ж бо – пан генеральний директор запевняє, що коштів його фонду вистачить і на те, щоб не тільки перейменувати станцію метро, а й здійснити її редизайн (зробити станцію метро частиною Бабиного Яру!).
Не чиніть агресії, пане генеральний директоре! Не смійте нищити історичну пам’ять києворуської столиці. Руки геть від назви ДОРОГОЖИЧІ.
Олесь ШЕВЧЕНКО
Читайте також |
Коментарі (0) |