Полонені з армії Наполеона на Чернігівщині
У 2012 р. виповнюється 200 років від часу походу Великої армії французького імператора Наполеона на Російську імперію. Матеріали Державного архіву Чернігівської області дають можливість відтворити картину перебування офіцерів і солдатів Великої армії Наполеона на території колишньої Чернігівської губернії у період з 1812 по 1816 рр. Відомо, що у липні 1812 р. командувач 2-ї Західної армії П.Багратіон наказував чернігівському цивільному губернатору відправляти полонених з армії Наполеона у Тамбов і Воронеж, які до того часу йшли до Чернігова та Києва.
У грудні 1812 р. до Чернігова через важкі погодні умови привели колону військовополонених із Бобруйська, серед яких було багато хворих. За наказом чернігівського цивільного губернатора барона І.Френздорфа цих хворих потрібно було приймати і лікувати у Чернігівському військовому шпиталі.
Протягом усього 1813 року військовополонених через губернію проводили регулярно. За приблизними підрахунками через нашу губернію у період з літа 1812 р. по березень 1814 р. пройшло понад 16 тисяч осіб.
Чернігівська губернія не входила до числа тих губерній, які були визначені центральною владою для постійного перебування військовополонених. Вона виконувала роль транзитної території. На територію губернії полонені потрапляли переважно з півночі — з Мінська і Білостока. З Мінська колони військовополонених йшли до Чернігова через населені пункти Городницького і Чернігівського повітів (Добрянку, Невклю, Роїще). З Білостока — через Лоєв, Ріпки, Роїще. У 1812 р. полонених із Чернігова відправляли до Києва, згодом — до інших губерній.
Хліб з м’ясом і півчарки
Загальний нагляд за полоненими Великої армії у губерніях відбувався на основі відповідних циркулярних приписів.
Циркуляром за серпень 1812 р. визначалися умови транспортування етапними командами військовополонених, зокрема наказувалося, щоб «пленным нигде ни от кого никакого притеснения оказываемо не было, но чтоб и они вели себя скромно и послушно, за чем иметь наблюдение, внушая им, что за дерзкое поведение одного отвечают все они; а равно пресекать им способы к побегам и отлучкам». Полонені повинні були забезпечуватися одежею і взуттям «по времени года» і кіньми «на каждых 12 человек по одной обывательской подводе, для тяжелобольных по одной подводе на двух человек, а под пленных офицеров на двух человек по одной пароконной подводе».
Полонених, що захворіли, належало «отдавать на излечение в городские больницы», після одужання — доправляти до пункту призначення. Відповідальність за «снабжение одеждою приличною времени года» було покладено на «губернатора той губернии, в которую с самого начала партия пленных вступает». Листування полоненим вести заборонялося.
У березні 1814 р. з Києва до Чернігівської губернії йшли полонені Данцигського гарнізону. Усього — 11 генералів, 760 офіцерів і 6 тисяч рядових. На одного полоненого (на добу) надавалося: 0,5 фунтів хліба (фунт — 409,51 г), 0,5 фунтів м’яса, крупа, сіль і півчарки горілки.
27 березня 1814 р. в Остер привели 452 полонених (Данцигський гарнізон, гвардія Наполеона, корпус інженерів) і розмістили на квартирах. Деяких полонених розмістили в Остерському лазареті. Того ж року їх відправили додому.
Більшість серед полонених, що проходили через губернію, становили французи і поляки. Ще у жовтні 1812 р. влада вирішила перевести всіх військовополонених поляків на Кавказ, у фортецю Георгієвськ.
Вищі чини й нижчі чини
Окреме питання — матеріальне і грошове забезпечення. Головним джерелом існування і виживання військовополонених були ті кошти, що надавалися їм із державної скарбниці Російської імперії. «Головним» циркуляром, що регулював фінансове забезпечення полонених до закінчення наполеонівських війн, було розпорядження від 29 серпня 1812 р., яке визначало добове утримання військовополонених таким чином: генералам надавалося по 3 крб. на добу, полковникам і підполковникам — по 1 крб. 50 коп. на добу, майорам — по 1 крб. 40 коп., іншим офіцерам — по 50 коп., «нижним чинам» — по 5 коп., а також харчі.
Циркуляр за січень 1813 р. пропонував губернаторам використовувати військовополонених на всіляких простих роботах (наприклад, при проведенні земляних робіт). Тобто утримання полонених фактично відбувалося за рахунок тих грошей, що надходили з державної скарбниці. Тільки у серпні 1813 р. було прийнято рішення про надання грошей на утримання офіцерських дружин, прислуги і дітей. Спочатку ж полонені офіцери вимушені були утримувати своїх слуг за власний рахунок
Максим БЛАКИТНИЙ
Скорочено. Повністю читайте в газеті "Сіверщина" за 2 серпня. Передплата -- по всій Україні.
| Коментарі (1) |
«На одного полоненого (на добу) надавалося: 0,5 фунтів хліба (205 грамм), 0,5 фунтів м’яса (205грамм), крупа, сіль і півчарки горілки».
Вот так кормила Россия французских военнопленных в 1812-16гг. А теперь давайте посмотрим, чем кормили наших военнопленных фашисты во Вторую мировую войну. Вот лишь один пример. Бывший военнопленный Яковенко П.Ф. содержавшийся в лагере для военнопленных «Шталаге 350» в Риге так рассказывал: « Нам давали 180 граммов хлеба, наполовину из опилок и соломы, и один литр супа без соли, сваренного из нечищеного гнилого картофеля. Спали прямо на земле». А вот чем кормили наши наших политзаключённых в ГУЛаге в 1948 году (на 1 человека в день в граммах): Конечно, надо сразу же сказать – несмотря на существование определённых нормативов содержания заключённых, результаты проверок лагерей показывали их систематическое (!) нарушение. Итак. Хлеб 700 (800 для занятых на тяжёлых работах) Мука пшеничная 10 Крупа разная 110 Макароны и вермишель 10 Мясо 20 Рыба 60 Жиры 13 Картофель и овощи 650 Сахар 17 Соль 20 Чай суррогатный 2 Ну и, наконец, давайте посмотрим на нашу потребительскую корзину, которая была утверждена Кабмином еще в 2000 году, когда премьером был Виктор Ющенко. Кстати, потребительская корзина в Украине не обновлялась уже десять(!) лет. Правда, этим летом, Кабмин обнародовал свои предложения по потребительской корзине для украинцев на 2012 год, но, ведь это всего лишь предложения, и к тому же они мало, что изменили в ней. Итак, в неё, по мнению чиновников, должны были войти 106 граммов хлеба, 5 граммов сала и 25 граммов колбасы, полтора стакана молока и 250 граммов картофеля в день(!),пара (!) носков и колготок в год, одна (!) пара белья на 5 лет. Мужские зимние ботинки можно приобрести раз в 12 лет. Одного пальто нашему человеку должно хватить на 8 лет. Для трудоспособного мужчины предусмотрена одна зимняя куртка на 4 года, один костюм — на 5 лет, одни джинсы на — 3 года, одна кепка — на 6 лет. Для женщины — одно зимнее пальто на 8 лет, платье из полушерстяной ткани на 5 лет, одно платье из хлопка на 3 года, один халат на 5 лет и одна шапка на 4 года. Стало быть в день на человека полагалось: Пленным французам – 205 грамм хлеба. Советским пленным – 180 грамм (с опилками). В Гулаге – 700 грамм (ну, даже учитывая брехню начальства, пусть будет 350 грамм). А в Украине – 106 граммов(!!!) в день. Не жирно, правда, для страны в которой уже 67 лет(!) нет войны.  | |
0
