Головна › Новини › СУСПІЛЬСТВО
Полювання на капітана або пригоди моряка в Україні.
14-Чер-13 1017 0.0 0
Ходив морями, а тепер судами.

Є на Корюківщині невелике село Хотіївка. Сім років його головою був Володимир Михайлович Хижняк. Обирали його при величезній підтримці людей – 80 відсотків голосів виборців. Зняли ж з посади нинішньої весни за традиційною схемою: визнали винним у скоєнні адміністративного корупційного правопорушення та призначили йому адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 2550 гривень, без конфіскації незаконно одержаної вигоди матеріального характеру. Мабуть серйозний проступок вчинив чоловік?

Корюківський районний суд 10 грудня 2012 року встановив, що «Володимир Хижняк, працюючи на посаді Хотіївського сільського голови, використовуючи свої службові повноваження та пов’язані з цим можливості, умисне одержав для себе неправомірну вигоду у розмірі, що перевищує 5, але не перевищує 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, шляхом передачі йому Любов’ю Милейко 5600 грн. 31 травня 2012 року та її матір’ю Антоніною Рудя перед цим 400 гривень: всього на загальну суму 6000 гривень за підписання ним документів та безпідставну передачу житлового будинку у Хотіївці у власність Антоніни Рудя».

Володимир Хижняк не визнає себе винним, запевняє, що корупційних дій не скоював, а гроші, які він отримав від А.Рудя та Л.Милейко, про що знали працівники сільради та інші люди, він мав намір використати на оформлення документів на передачу у власність будинку та за спорудження огорожі біля нього. Дійсно, дивною виходить «неправомірна вигода», якщо про передані гроші знає півсела. Які все ж обставини підвели голову села до сумного для нього фіналу? Послухаємо його самого.

«Пожалів бідних»…

«Одного березневого дня торік до мене увечері прийшли додому бідні люди з проханням поселитись хоч на кілька днів,- розповідає Володимир Михайлович.- Що було робити? У сільради на обліку була хата неподалік. Знайшли ліжко. Я свою постіль дав. Живуть ті люди день-два. Потім приходять з пропозицією викупити цю хату в сільради. Але грошей на це немає. Можуть хіба що дві тисячі назбирати. Та й то не відразу, а частинами. Не виносив я цього питання на сесію. Було ніколи. Лише переговорив з депутатами і тоді відповів тим людям, щоб збирали гроші. А в них навіть зберігати їх ніде. Принесли мені двічі по 200 гривень, я їх до сейфа закрив. Про житлову проблему матері дізналася її дочка, прийшла до мене і каже: «Ви моїй матері квартиру дали. Але там паркана немає, нічого немає. Я можу дати гроші на це. Є підприємець, який виготовляє гарні європаркани. Допоможіть».- «Але ж я з підприємцем не домовився про огорожу», - кажу.

Зателефонував йому переговорив, той поцікавився, чи мають нові господарі на паркан гроші. Я повідомив, що гроші в них є, але треба все обрахувати: скільки коштуватиме робота і матеріали. І от тільки-но дочка залишила 5600 гривень і вийшла з кабінету, як в нього влетіли аж 8 чоловік міліції: стали вимагати гроші, телефон. Кому звонив, тощо. Я змушений був повідомити підприємцю, що їхати вже не треба, бо грошей на паркан він не отримає.

Правоохоронці їздили, уточнювали, працівників сільради опитували. Наприкінці літа мені повідомили, що кримінал з мене зняли, а в листопаді 2012 надійшла інформація, що кримінальна справа проти мене закрита, зате буду притягуватись до адміністративної відповідальності за корупцію. Далі був суд: суддя Корюківського суду вліпив мені по максимуму 2550 гривень штрафу. На суді що хотіли, те й казали. Моїх документів і пояснень не приймали. Я бачу, що до мене явно упереджене ставлення. Кримінал зняли. Конфіскацію теж, але ж платити 2550 гривень за що?

Підготував апеляцію. Як і вимагається, вклався в 10 днів. Відповіді не було. Прокурор прислав папір з повідомленням про постанову суду, а саму постанову привезе, мовляв, голова райради. Приїздив голова на сесію, показав довідку, що мені відмовлено у прийнятті апеляційної скарги. Я консультувався з київськими юристами. Вони пояснили, що немає такого, щоб відмовили: є приймають або не приймають апеляцію. Виходить так, що я багато місяців не міг дочекатися реагування на апеляційну скаргу. Звертався і до голови Апеляційного суду, і до прокурора області, і до ЗМІ».

Валерій МАГУЛА

Скорочено. Повністю -- в газеті "Сіверщина" за 13 червня 2013 року.



Теги:Хотіївка, апеляційний суд, хабарництво, Валерій Магула


Читайте також



Коментарі (0)
avatar