Письменники на службі розвідок
Письменників іноді вербували для таємної роботи. Особливо в цьому постаралися британські спецслужби. Даніель Дефо, Сомерсет Моем, Алан Мілн, Грем Грін – ось далеко не повний список англійських письменників-шпигунів.
С
еред українських письменників найвідомішим шпигуном був Віктор Петров, відомий у літературних колах під псевдонімом В.Домонтович. Радянські спецслужби завербували його, коли при владі був Сталін. Всі таємні завдання, які він виконував, досі засекречені і зберігаються в архівах зовнішньої розвідки Російської Федерації. Чутки про те, що Петров мав очолити уряд в Німецькій Україні або втертися в довіру до Еріха Коха і вбити Гітлера, коли той приїде у свою ставку «Вервольф», не більш як вигадки. Очевидно одне: цей цінний радянський агент був завербований для того, щоб шкоди українській справі. Але його агентурна робота не позначилася на естетиці письменника. Соцреалізму він не писав. Водночас був добрим археологом, істориком, фольклористом, лінгвістом.
Про те, що Петров пов’язаний із радянськими спецслужбами, говорили і Дмитро Донцов, і мельниківці, і бандерівці. І якщо мельниківці про це пліткували, то бандерівці були хлопцями конкретними. Ці могли і вбити. Під час війни за завданням НКВС Петров перейшов лінію фронту, здався німцям, йому присвоїли звання лейтенанта німецької армії, і він працював у відділі пропаганди, видаючи в Харкові журнал «Український засів». Коли німецька армія відступали, Москва наказала йому відступати разом із німцями і чекати подальших вказівок. У 1949 році, коли існувала велика загроза, що Петрова викриють, він несподівано зникає з Мюнхена.
В українських еміграційних колах вважали, що професора Петрова вбили радянські спецслужби за дослідження «Українські культурні діячі – жертви більшовицького терору». А мельниківці звинуватили службу безпеки бандерівців у його вбивстві. Навіть говорили, що Степан Бандера особисто стежив, щоб закатованого Петрова кремували. Але яке здивування охопило світове українство, коли науковці виявили, що в Москві видає свої наукові дослідження з археології не хто інший, як Віктор Петров. Він помер у 1969 році. Іван Драч говорив, що на його похоронах офіцерів і агентів КДБ було більше, ніж письменників і вчених. Його поховали на Лук’янівському військовому кладовищі, де ховали тільки військових і таємних агентів.
Володимир ДАНИЛЕНКО
С
еред українських письменників найвідомішим шпигуном був Віктор Петров, відомий у літературних колах під псевдонімом В.Домонтович. Радянські спецслужби завербували його, коли при владі був Сталін. Всі таємні завдання, які він виконував, досі засекречені і зберігаються в архівах зовнішньої розвідки Російської Федерації. Чутки про те, що Петров мав очолити уряд в Німецькій Україні або втертися в довіру до Еріха Коха і вбити Гітлера, коли той приїде у свою ставку «Вервольф», не більш як вигадки. Очевидно одне: цей цінний радянський агент був завербований для того, щоб шкоди українській справі. Але його агентурна робота не позначилася на естетиці письменника. Соцреалізму він не писав. Водночас був добрим археологом, істориком, фольклористом, лінгвістом.
Про те, що Петров пов’язаний із радянськими спецслужбами, говорили і Дмитро Донцов, і мельниківці, і бандерівці. І якщо мельниківці про це пліткували, то бандерівці були хлопцями конкретними. Ці могли і вбити. Під час війни за завданням НКВС Петров перейшов лінію фронту, здався німцям, йому присвоїли звання лейтенанта німецької армії, і він працював у відділі пропаганди, видаючи в Харкові журнал «Український засів». Коли німецька армія відступали, Москва наказала йому відступати разом із німцями і чекати подальших вказівок. У 1949 році, коли існувала велика загроза, що Петрова викриють, він несподівано зникає з Мюнхена.
В українських еміграційних колах вважали, що професора Петрова вбили радянські спецслужби за дослідження «Українські культурні діячі – жертви більшовицького терору». А мельниківці звинуватили службу безпеки бандерівців у його вбивстві. Навіть говорили, що Степан Бандера особисто стежив, щоб закатованого Петрова кремували. Але яке здивування охопило світове українство, коли науковці виявили, що в Москві видає свої наукові дослідження з археології не хто інший, як Віктор Петров. Він помер у 1969 році. Іван Драч говорив, що на його похоронах офіцерів і агентів КДБ було більше, ніж письменників і вчених. Його поховали на Лук’янівському військовому кладовищі, де ховали тільки військових і таємних агентів.
Володимир ДАНИЛЕНКО
| Читайте також |
| Коментарі (1) |
|
| |
0
