Підземні таємниці Батурина
Важко знайти в побудованому людиною світі якісь інші об’єкти, настільки оповиті таємницею, як підземелля. І в цьому їх глибинний зміст. В історії людства багато прикладів, коли розкриття підземних секретів приводило до згубних наслідків для їх володарів. Так випадкова знахідка турками таємного входу під стінами обложеного Константинополя прискорила падіння візантійської столиці. Соловецький монастир впав після восьмирічної облоги його стрільцями царя Олексія Михайловича лише тому, що зрадник виказав підземний хід у фортецю. Така ж доля спіткала й Батурин. Різноманітні перекази свідчать, що саме через один з підземних ходів 2 листопада 1708 р. потаємно проникли до Батуринської фортеці московські вояки. Легкий штурм добре озброєного гарнізону стався лише завдяки зрадницькому удару з середини.
Батуринські укріплення були побудовані поляками на початку ХVІІ ст. в традиціях східноєвропейського військового зодчества. Основна відмінність його від західноєвропейського полягала в забезпеченні активної оборони, зокрема, швидких та несподіваних вилазок, які підтримувалися фронтальним вогнем. Тому фортеця мала розгалужену мережу підземних сховів, тунелів, ряд потайних лазів, через які можна було зробити несподіваний напад, вислати розвідників чи просто втекти.
Секретами підземель завжди володіло вузьке коло утаємничених. І ці секрети, як правило, передавались усно. В архівах не зустрічаються документи про підземні комунікації з їх описами чи планами розміщення, їх ніколи не вносили до реєстрів нерухомості. Проте в старих газетах, а також наукових виданнях, починаючи з середини ХІХ ст., вже можна зустріти повідомлення про випадково виявлені підземні споруди.
Найраніше свідчення про підземні ходи Батурина залишив академік Гільденштедт, який був у Батурині восени 1774 р. Він писав: «На рівній височині, на високому крутому лівому березі Сейму лежить стара, оточена неправильним валом фортеця, що з 1687 по 1708 р. була резиденцією гетьмана Мазепи. З того часу, як, за наказом Петра, фортеця ця була зруйнована в 1708 р., вона досі залишається в запустінні. Посеред неї – цегляна церква, також прийшла у ветхість і розвалилася. У цій же фортеці знаходиться вхід в підземні ходи, які мають 1 сажень ширини, більше
2 саж. висоти і 15 довжини; в кінці поздовжніх ходів є бічні такої ж довжини.
Ходи ці, звані місцевими жителями “льохами”, викопані в глинистому ґрунті й не обкладені каменем; в минулі неспокійні часи вони слугували для зберігання міського майна». Іван Іноземцев, який добре знав Батурин та його минуле, свідчив, що в 1898 р. в «городку» (на Гончарівці) було видно фундаменти палацу гетьмана І.Мазепи з ознаками підземних ходів.
У ході археологічних досліджень залишків палат І.Мазепи на Гончарівці було встановлено розміри споруди – 20 х 14,5 м, а також те, що під нею знаходився великий чотирикамерний льох зі склепінчастими стінами. Це наштовхує на думку, що саме його бачили очевидці провалів на місці палацу: “Великий провал ґрунту стався на території «городка» у 1896 р.. Генерал Бранденбург та археологи, які прибули до Батурина, встановили, що причиною провалу були підземні ходи. В досить глибокому проваллі видно було три підземні ходи, що сходились в одному місці (там, де був сам провал). Кожний з ходів мав вигляд арки і був старанно викладений цеглою. Цегла ця була настільки міцна, що навіть ломом її важко було розбити”.
Як писав у 1971 р. на шпальтах районної газети «Радянське село» краєзнавець В.Бондаренко, місцеві жителі губилися в здогадках, куди ж вели ці ходи. Поговорювали, що вели вони в Бахмач, де був будинок І.Мазепи (тут, певно, малася на увазі Поросючка, приватний хутір гетьмана поблизу Бахмача). Знаходилися сміливці, що пробували дізнатись, куди ведуть підземні ходи. Але більше півкілометра вони не проходили, оскільки йти було небезпечно: недостача повітря доводила до удушшя і була загроза бути засипаним землею.
Важко сказати чому, але входи і виходи підземних галерей з плином часу виявились замурованими. Можливо, минула в них потреба чи виникла загроза обвалу. Ось обвали якраз і роблять підземелля видимими. Вони обумовлюються цілком природними факторами: втрачають міцність ґрунти, гниє дерево укріплень, руйнується цегла стінок, посилюється навантаження на земляну поверхню від транспорту, наземних будов, постійних земляних робіт.
Потрібно зауважити, що слухи та легенди про таємні ходи під Батурином ніколи не помирали. А час від часу вони самі нагадували про своє існування обвалами. Нажаль, відомості про них залишились лише в спогадах місцевих жителів. Узагальнюючи їх свідчення, можна зробити висновок, що найчастіше провали траплялися біля колишніх в’їздів у місто – Київської і Сосницької брам та у історичному середмісті Батурина. Випадків виявлення підземних ходів на форштадті (передмістях) не було. Споруджені у ХVІІІ ст. ходи були викладені цеглою. Всіх їх чекала одна участь: після виявлення провали поспішно засипали.
Під час побудови архітектурно-меморіального комплексу Цитадель Батуринської фортеці в будівельному котловані під церкву Воскресіння Господнього після рясного дощу 2 травня 2008 р., просів ґрунт і з’явилися пустоти від підземного ходу – потерни ХVІІ ст., орієнтованого на північний захід. Хід був викопаний у лесі – сухій, в’язкій та міцній породі, і не укріплений. На дослідженому відрізку він мав слухове вікно підтрикутної форми у вершині склепіння.
У ході організованих на місці провалу розкопок виявлено дно ходу на глибині 7,1 м від сучасної денної поверхні і з’ясовано його ширину – 1,2 м та висоту – 2,05 м. Ймовірна довжина – 45 м (це відстань до краю тераси, де під час встановлення залізобетонних опор бурова установка натрапила на пустоту в ґрунті). Цей хід - потерна з’єднував підвал наземної споруди з оборонними укріпленнями Цитаделі, можливо, маючи вихід за межі укріплень. Коли хід перестав функціонувати, в нього потрапив культурний шар з фрагментами кахель і кругового посуду, кіст
ками тварин, кількома металевими предметами ХVІІІ – ХІХ ст..
Часом побудови споруди, що відігравала роль таємного ходу до потерни дослідники вважають момент перенесення до Батурина гетьманської резиденції (1669 р.). Хід копали з середини дитинця-Цитаделі і ґрунт виносили на площадку мису.
Після дослідження підземного ходу археологами, з ініціативи тодішнього Президента України Віктора Андрійовича Ющенка було прийнято рішення реконструювати цей підземний хід як пам’ятку польсько-гетьманського періоду історії Батурина та пристосувати його до майбутнього екскурсійно-туристичного використання. Враховуючи історичні реалії існування цього ходу, його початок знаходиться у новозбудованій дерев’яній церкві Воскресіння Господнього, а вихід – у підніжжі схилу тераси. Роботи по відновленню давнього підземного ходу виконувала профільна організація з Донецької області - ТОВ “Донвуглепостачання”.
Зрозуміло, що нинішня побудова підземного ходу завдяки сучасному оснащенню велася значно легше, ніж у XVII ст.. Нова виробка, довжиною 58 м, має виміри 1,3 м в ширину та 2,3 м у висоту. По всій довжині хід укріплений металевими конструкціями та залізобетонною затяжкою. Під час реконструкції підземного ходу шахтарями було вибрано близько 528 тонн породи.
Отож, відкриття стародавнього підземного ходу на Цитаделі Батуринської фортеці підтверджує не лише факт існування мережі таких тунелів у середньовічному Батурині, а й доводить можливість таємного проникнення через один з ходів московського війська на світанку 2 листопада 1708 р.
Нині таємницями підземного світу Батурина володіють співробітники тутешнього історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця». Кожен з його музеїв є перлиною музейного фонду України. А відволіктись від щоденних турбот та зануритись в світ козацтва та Гетьманщини вам допоможуть досвідчені екскурсоводи та науковці цього закладу.
Наталія САЄНКО,
завідуюча відділом археології НІКЗ «Гетьманська столиця»
| Читайте також |
| Коментарі (0) |