Пампушки баби Дуні у Преторії

У нас із мамою сьогодні спроба реконструкції народної кухні. Вирішили відтворити рецепт пампушок моєї прабаби Євдокиї Шнурок. Ми якось вже звикли не звертати увагу на відстань Чернігів-Преторія і разом вирощувати квіти, дивитися фільми і готувати їсти.

Тим більше, сьогодні такий день, коли всі родичі з кращого світу нам особливо близькі.
- Спечи пампушки, - каже мама і диктує, як.
Я печу...

Я про ці пампушки чую мало не з народження. Про мамине дитинство, коли її відвозили до прабабусі Дуні, і про мамині особливі сніданки пампушками. Це село колись здавалося мені таким далеким, хоча його легко дістатися за годину. Але тоді там були лише сосни і пісок, і розкішні грибні місця. І велике кладовище, де половина поховань - знайомі прізвища. І все це в моїй уяві робило його аж якимось потойбічним, село Отрохи на Чернігівщині.

Ех, якби моя прабаба побачила, як я змучилася, шукаючи правильний режим духовки! Як мені заважав у ній вентилятор! Як її пампушки присохли до дека і ледве віддерлися... вона б здивувалася.

Та і взагалі вся ця історія з Африкою і онлайн кухнею, не знаю, чи припала б їй до душі.
Але привід згадати тих, хто у кращому світі, і до кого сьогодні не потрапити на місце поховання, знайшовся.

Оксана РОЗУМНА