Пам’ятний знак гетьману, який не загубився навіть у Сибіру
У Новгороді – Сіверському, на території заповідника «Слово о полку Ігоревім», відкрито перший в Україні пам’ятний знак, присвячений гетьману Дем’яну Ігнатовичу, якого Москва обізвала Многогрішним. Знак присвячений 350-річчю обрання його гетьманом Лівобережної України, яке сталося саме на цьому місці.
Цікаво, що знак стоїть біля собору Спасо- Преобаженського монастиря УПЦ Московського патріархату і два його клірики відслужили панахиду по опальному гетьману, на що учасники заходу зауважили: «Знаменно, що московська церква, яка його переслідувала, тепер же і відспівує».
Як каже ініціаторка встановлення пам’ятного знаку – директорка Національного історико -культурного Батуринського заповідника «Гетьманська столиця» Наталія Реброва, це перша за 350 років панахида по гетьману Дем’яну. Їй було незвично чути богослужіння неукраїнською мовою, але знаменно, що саме в серці монастиря, зорієнтованого на Москву (з неофіційних джерел мені вдалося встановити, що тамтешні монахи «сидять на чемоданах»), таки вшановано українського гетьмана. Цікаво, що над будинком музею «Слова о полку Ігоревім» вперше з’явився український прапор – виявляється, раніше монахи були проти і державний символ України не вивішували…
Довідка.
Дем’ян Ігнатович (Многогрішний) народився у містечку Коропі і був за походженням «мужичим сином» - це перший гетьман простого походження.
У 1665–1669 роках Дем’ян Многогрішний займав посаду чернігівського полковника, і в 1668 році як противник Андрусівського перемир’я брав участь в антимосковському повстанні. Він щиро підтримував політику гетьмана Дорошенка, і той, як тільки видалася нагода, призначив полковника наказним гетьманом Лівобережжя. Його звали ще сіверським гетьманом. Політичні обставини та сприяння впливового архієпископа Лазаря Барановича призвели до обрання його повноправним гетьманом Лівобережжя – воно сталося на раді 17 грудня 1668 року у Новгороді – Сіверському.
Був зраджений своєю старшиною і виданий російському царю. Коли голови братів Многогрішних уже лежали на пласі, примчав гонець царя, який оголосив про царську милість: смертний вирок було замінено на довічне заслання до Сибіру. Разом з Дем’яном до Сибіру вирушили його дружина Анастасія, сини Петро й Іван (за деякими джерелами, Яків), донька Олена (або Марина), брат Василь, племінник Михайло Зинов’єв, який згодом прийняв прізвище дядька. У в’язниці Дем’ян Гнатович перебував до 1686-го. Після звільнення з ув’язнення Многогрішний був залишений на поселенні в Селенгінську. Згодом прославився серед бурятів, керуючи обороною фортеці. Помер в Іркутську 1703 року, постригшись за козацькою традицією перед смертю у ченці.
Відкривали пам’ятний знак міський голова Новгорода – Сіверського Олег Бондаренко та один із фундаторів знаку, депутат міської ради Володимир Рожок. Дивно, але «героїв» публікації «Голосу України» «Тиха московська експансія», керівників Новгород- Сіверського району на відкритті знаку чомусь не було…
У Новгород – Сіверському заповіднику було проведено «круглий стіл», модератор якого професор, директор Інституту історії та соціогуманітарних дисциплін Національного університету «Чернігівський колегіум» імені Т.Шевченка Олександр Коваленко зауважив: «Цей мужичий син внаслідок чвар старшини – і ми бачимо перегук з сьогоднішніми часами - втратив владу і фактично отримав анафему, але не загубився навіть у Сибіру, як його наступник – гетьман Іван Самойлович, що його ж і зрадив».
Науковці з Чернігова, Батурина та Глухова аналізували факти історії і не дивно було виявити наскільки наша історія перепсована московськими брехнями - досить того, що сам гетьман підписувався винятково як Ігнатович чи зрідка – Ігнатов, але московська пропаганда приписала йому великі гріхи і обізвала Многогрішним. І така політика була традиційною для Московії – так одного видатного українця, життя якого також пов’язане з Новгородом- Сіверським, за наказом цариці Катерини Другої взагалі обізвали Вралем (себто брехуном) і це був митрополит ростовський Арсеній (Мацієвич). Віриться, що колись Новгород – Сіверський вшанує і цього українця – мученика… Бо поки що в іконостасі Петропавлівської церкви, переданої ченцям московського патріархату, - московські святі, як-то Мотрона та Ксенія Петербурзька, але аж ніяк не митрополит Арсеній, канонізований українською церквою.
Василь ЧЕПУРНИЙ, власкор "Голосу України"
Чернігівська область.
На фото: пам’ятний знак на честь 350- річчя обрання гетьманом Дем’яна Ігнатовича, музей «Слова о полку Ігоревім».
Фото автора.
Цікаво, що знак стоїть біля собору Спасо- Преобаженського монастиря УПЦ Московського патріархату і два його клірики відслужили панахиду по опальному гетьману, на що учасники заходу зауважили: «Знаменно, що московська церква, яка його переслідувала, тепер же і відспівує».
Як каже ініціаторка встановлення пам’ятного знаку – директорка Національного історико -культурного Батуринського заповідника «Гетьманська столиця» Наталія Реброва, це перша за 350 років панахида по гетьману Дем’яну. Їй було незвично чути богослужіння неукраїнською мовою, але знаменно, що саме в серці монастиря, зорієнтованого на Москву (з неофіційних джерел мені вдалося встановити, що тамтешні монахи «сидять на чемоданах»), таки вшановано українського гетьмана. Цікаво, що над будинком музею «Слова о полку Ігоревім» вперше з’явився український прапор – виявляється, раніше монахи були проти і державний символ України не вивішували…
Довідка.
Дем’ян Ігнатович (Многогрішний) народився у містечку Коропі і був за походженням «мужичим сином» - це перший гетьман простого походження.
У 1665–1669 роках Дем’ян Многогрішний займав посаду чернігівського полковника, і в 1668 році як противник Андрусівського перемир’я брав участь в антимосковському повстанні. Він щиро підтримував політику гетьмана Дорошенка, і той, як тільки видалася нагода, призначив полковника наказним гетьманом Лівобережжя. Його звали ще сіверським гетьманом. Політичні обставини та сприяння впливового архієпископа Лазаря Барановича призвели до обрання його повноправним гетьманом Лівобережжя – воно сталося на раді 17 грудня 1668 року у Новгороді – Сіверському.
Був зраджений своєю старшиною і виданий російському царю. Коли голови братів Многогрішних уже лежали на пласі, примчав гонець царя, який оголосив про царську милість: смертний вирок було замінено на довічне заслання до Сибіру. Разом з Дем’яном до Сибіру вирушили його дружина Анастасія, сини Петро й Іван (за деякими джерелами, Яків), донька Олена (або Марина), брат Василь, племінник Михайло Зинов’єв, який згодом прийняв прізвище дядька. У в’язниці Дем’ян Гнатович перебував до 1686-го. Після звільнення з ув’язнення Многогрішний був залишений на поселенні в Селенгінську. Згодом прославився серед бурятів, керуючи обороною фортеці. Помер в Іркутську 1703 року, постригшись за козацькою традицією перед смертю у ченці.
Відкривали пам’ятний знак міський голова Новгорода – Сіверського Олег Бондаренко та один із фундаторів знаку, депутат міської ради Володимир Рожок. Дивно, але «героїв» публікації «Голосу України» «Тиха московська експансія», керівників Новгород- Сіверського району на відкритті знаку чомусь не було…
У Новгород – Сіверському заповіднику було проведено «круглий стіл», модератор якого професор, директор Інституту історії та соціогуманітарних дисциплін Національного університету «Чернігівський колегіум» імені Т.Шевченка Олександр Коваленко зауважив: «Цей мужичий син внаслідок чвар старшини – і ми бачимо перегук з сьогоднішніми часами - втратив владу і фактично отримав анафему, але не загубився навіть у Сибіру, як його наступник – гетьман Іван Самойлович, що його ж і зрадив».
Науковці з Чернігова, Батурина та Глухова аналізували факти історії і не дивно було виявити наскільки наша історія перепсована московськими брехнями - досить того, що сам гетьман підписувався винятково як Ігнатович чи зрідка – Ігнатов, але московська пропаганда приписала йому великі гріхи і обізвала Многогрішним. І така політика була традиційною для Московії – так одного видатного українця, життя якого також пов’язане з Новгородом- Сіверським, за наказом цариці Катерини Другої взагалі обізвали Вралем (себто брехуном) і це був митрополит ростовський Арсеній (Мацієвич). Віриться, що колись Новгород – Сіверський вшанує і цього українця – мученика… Бо поки що в іконостасі Петропавлівської церкви, переданої ченцям московського патріархату, - московські святі, як-то Мотрона та Ксенія Петербурзька, але аж ніяк не митрополит Арсеній, канонізований українською церквою.
Василь ЧЕПУРНИЙ, власкор "Голосу України"
Чернігівська область.
На фото: пам’ятний знак на честь 350- річчя обрання гетьманом Дем’яна Ігнатовича, музей «Слова о полку Ігоревім».
Фото автора.
| Читайте також |
| Коментарі (0) |