Пам'яті професора Яременка
Його номер телефона в моєму довіднику так не хочеться видаляти... Майже сліпий, він якось умудрявся ще інколи набрати мій номер. Син його Богдан повідомив, що Василь Васильович Яременко помер.
... Сивий, як лунь, він заходив в знамениту нашу 32 аудиторію Жовтого корпусу університету і зразу дівчата нашорошувалися, бо він умів так глянути і сказати, що жодна не могла втриматися, щоб не зашарітися. А хлопці шепотілися - мовляв, падав разом з літаком під час війни у Кореї і тому посивів - хто сказав, що хлопці менше схильні до романтики? ...
Василь Яременко починав з Бориса Грінченка і ним закінчив: у 1968 році він захистив кандидатську дисертацію по творчості Грінченка - скажемо так, не дуже шанованого російською окупаційною владою. І закінчив Грінченком - нещодавно видавши кілька томів його праць. Оно Василь Нечепа через свого родича навіть з московського архіву вивуджував деякі речі контрабандно...
Вікіпедія подає навіть, що був він агентом КГБ під псевдо "Васильєв" - ну, вільна енциклопедія може написати що завгодно, а ми, студенти, любили Василя Васильовича. І вже згодом дізнавалися, що він, скажімо, виводив із тіні заборон постать Олександра Олеся - пам'ятаєте його "Сміються, плачуть солов'ї і б'ють піснями в груди..."? Зрештою, коли почалася перебудова - Яременко став заступником голови Всеукраїнського Товариства української мови імені Тараса Шевченка. Працював не тільки в університеті, але й у МАУП, де видав цілу бібліотеку вартісної літератури. Як скажімо, книгу Олени Пчілки "Викинуті українці".
І особисте - коли на мене напосілися з нападками- лейбами "антисемітизм" (газети "Сіверщина" і "Біла хата" були скалкою для багатьох антиукраїнців!) Василь Васильович фахово розбив нападників у пух і в прах. І видав книги "Євреї в Україні сьогодні" (2003), "Україна в лещатах сіонізму" (2004). Та дослідження легендарного декана факультету журналістики Матвія Шестопала, якого КГБ і з'їв за націоналізм. Яременка кілька разів намагалися притягти до суду за антисемітизм, але не вдалося цим жупелом його побороти.
Проте, звісно, заслуги Василя Яременка перед українством не тільки в цьому - скажімо, його антологія "Українське слово" у 4-х томах стала окрасою нашого відродження. А переклади, коментарі разом з Валерієм Шевчуком старої української літератури "Аполлонова лютня" повернули нам, українцям, вкрадене і запорошене забуттям. А ще ж упорядкування творів Володимира Свідзинського, Андрія Чайковського, Василя Симоненка, Пантелеймона Куліша, Ганни Барвінок, Григорія Чупринки... та всього й не злічити!
Думаю, й архів у нього з інтригами - скажімо, мені він розповідав про щоденники Миколи Холодного, які той віддав колись за пляшку. І щоденники ті такий гидотний образ Холодного подають (Яременко лише трохи переповів, ЩО той писав про рідну матір!), що автор хотів їх згодом викупити та Яременко зберіг для історії.
Народжений 1934 року, він прожив довге і трудне життя, але й слід лишив вагомий. Та й жив яскраво - фанат футболу з 1954 року (!), азартний гравець в шахи, звісно, бібліофіл; батько трьох синів - програміста, дипломата- нардепа та юриста.
Спочивайте з миром, Василю Васильовичу, наш професоре! Ви славно потрудилися!
Василь ЧЕПУРНИЙ
... Сивий, як лунь, він заходив в знамениту нашу 32 аудиторію Жовтого корпусу університету і зразу дівчата нашорошувалися, бо він умів так глянути і сказати, що жодна не могла втриматися, щоб не зашарітися. А хлопці шепотілися - мовляв, падав разом з літаком під час війни у Кореї і тому посивів - хто сказав, що хлопці менше схильні до романтики? ...
Василь Яременко починав з Бориса Грінченка і ним закінчив: у 1968 році він захистив кандидатську дисертацію по творчості Грінченка - скажемо так, не дуже шанованого російською окупаційною владою. І закінчив Грінченком - нещодавно видавши кілька томів його праць. Оно Василь Нечепа через свого родича навіть з московського архіву вивуджував деякі речі контрабандно...
Вікіпедія подає навіть, що був він агентом КГБ під псевдо "Васильєв" - ну, вільна енциклопедія може написати що завгодно, а ми, студенти, любили Василя Васильовича. І вже згодом дізнавалися, що він, скажімо, виводив із тіні заборон постать Олександра Олеся - пам'ятаєте його "Сміються, плачуть солов'ї і б'ють піснями в груди..."? Зрештою, коли почалася перебудова - Яременко став заступником голови Всеукраїнського Товариства української мови імені Тараса Шевченка. Працював не тільки в університеті, але й у МАУП, де видав цілу бібліотеку вартісної літератури. Як скажімо, книгу Олени Пчілки "Викинуті українці".
І особисте - коли на мене напосілися з нападками- лейбами "антисемітизм" (газети "Сіверщина" і "Біла хата" були скалкою для багатьох антиукраїнців!) Василь Васильович фахово розбив нападників у пух і в прах. І видав книги "Євреї в Україні сьогодні" (2003), "Україна в лещатах сіонізму" (2004). Та дослідження легендарного декана факультету журналістики Матвія Шестопала, якого КГБ і з'їв за націоналізм. Яременка кілька разів намагалися притягти до суду за антисемітизм, але не вдалося цим жупелом його побороти.
Проте, звісно, заслуги Василя Яременка перед українством не тільки в цьому - скажімо, його антологія "Українське слово" у 4-х томах стала окрасою нашого відродження. А переклади, коментарі разом з Валерієм Шевчуком старої української літератури "Аполлонова лютня" повернули нам, українцям, вкрадене і запорошене забуттям. А ще ж упорядкування творів Володимира Свідзинського, Андрія Чайковського, Василя Симоненка, Пантелеймона Куліша, Ганни Барвінок, Григорія Чупринки... та всього й не злічити!
Думаю, й архів у нього з інтригами - скажімо, мені він розповідав про щоденники Миколи Холодного, які той віддав колись за пляшку. І щоденники ті такий гидотний образ Холодного подають (Яременко лише трохи переповів, ЩО той писав про рідну матір!), що автор хотів їх згодом викупити та Яременко зберіг для історії.
Народжений 1934 року, він прожив довге і трудне життя, але й слід лишив вагомий. Та й жив яскраво - фанат футболу з 1954 року (!), азартний гравець в шахи, звісно, бібліофіл; батько трьох синів - програміста, дипломата- нардепа та юриста.
Спочивайте з миром, Василю Васильовичу, наш професоре! Ви славно потрудилися!
Василь ЧЕПУРНИЙ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |