Головна › Новини › ПОГЛЯД
Останній «матч» редактора
22-Вер-13 1263 4.0 7
Василь Чепурний, редактор всеукраїнської газети «Сіверщина», в останньому числі тижневика коректно повідомив про намір відходу з посади головного редактора. Виходить, що газета, бренд якої 20 років несе назву крайньої північної частки української землі, увійшла у площину найскладнішого для себе життя.

Так, редактор йде, склавши щиру подяку однодумцям та друзям - всім, хто усердствував сміливим пером на ниві формування іміджу видання. От тільки знаючи, якою буває мінливість у змістовності друкованих видань, можна передбачити, що і «Сіверщина» навряд чи залишатиметься на рівні виразного «українського продукту» після таких радикальних перемін.

Останнім часом пан Василь мав чимало клопоту за різними напрямками діяльності. Та й за здоров’ям прийшлось потурбуватись. Адже у нас, як буває? Коли чоловік «тягне воза», йому навряд чи хто запропонує своє плече. Куди простіше – поганяти! А він і віддавав зусилля цій відповідальній редакторській посаді, у якій дехто вважав би вбачати суто бюрократичну справу, без натяку на творчу роботу. Можливо, але тільки не у випадку з «Сіверщиною» - єдиної на Чернігівщині газети з виразним національно- патріотичним забарвленням.

Цьому тижневику ніколи не було легко. А особливо останніми роками, коли питання існування «Сіверщини» з різних причин не раз перетворювалось на проблемне. Одначе, долаючи негаразди, які бува лавиною накочувались на патріотичне видання, «Сіверщина», заручившись передплатниками - патріотами рідної землі, так і не зігнулась на пропозиції заможного та безтурботного життя в обмін на відмову від утвердження українського.

Отже, не сприймаючи владний вплив та залишаючись поза фінансовими заохоченнями чужих за духом пропозицій, часопис вижив. Бо мав розраховувати лише на шановного читача. Не вдалось «Сіверщині» хіба що одного - оминути фінансову скруту. На жаль, рано чи пізно вона мала постукатись у двері видання, яке відкрито чинить спротив «цукерочці», котру із задоволенням смакують інші, позбавлені бажання бути принциповими на відстоюванні самоідентифікації, вбачаючи для себе перспективу національного, патріотичного, народного, а так - українського!

Василя Чепурного не раз били і б’ють, навіть свої. Як з причини, так і за «гріхи», до яких він має хіба що опосередковане відношення. Знаємо, як у кінці 80-х-на початку 90-х всі ми - націонал-патріоти навчилися критикувати самих себе в тому числі. Можливо Василь і помилявся з «напрямком кроків», шукаючи джерела для виживання тижневика. І таке у таборі патріотів інколи оцінювалось критично, з зостереженнями чи навіть претензіями. От тільки більшість з тих, хто показував у різні часи бажання активно долучитися до пошуку «каналів»допомоги задля виживання періодичного видання, ставали найчастіше гарними співбесідниками на визначену тему.

Через таку реальність ми й ставали свідками друкування у газеті матеріалів ліберального змісту, окремих політиків, діяльність яких, бува, губиться на електоральному просторі чи не відрізняється проукраїнським радикалізмом, на який очікують певні читачі. Навіть розміщення останнім роком (через вибори) у газеті матеріалів від політиків «опозиційних» сил, але далеких від націонал-патріотичних та ще й без виразної ідеології викликало критику на адресу пана Василя від інтелектуалів - друзів газети.

Одначе, вершиною невдоволень та претензій, як можна зрозуміти зі слів пана Василя та з тональності викладених думок, чомусь стала позиція газетних видавців!? Та й не секрет, що у «Сіверщину» кілька років тому «в’їхали» небідні люди, щоб підтримати популярний тижневик. У всякому разі про таке приходилось чути від самих цих «рятівників».

Мабуть з часом не всі виявилися спроможними жити «особливою» на Чернігівщині газетою, демонструючи «братерський» союз «творчості» та «бізнесу». Можливо, на те й існує світ неоднозначних ринкових відносин, часто далеких від високого та духовного? Одним словом так, як у Максима Рильського у «Трояндах та винограді» не вийшло. Відшукати два «рівні крила» у «щасливому» та «корисному» не вдалось. Хоча певні наслідки з того, що сталося, людям вдумливим та відстороненим від бізнесу можна було передбачити. До того ж, ще мав би не стертися у пам’яті не зарослий травою слід у вигляді «історичної саги» про загибель рідної сестри «Сіверщини» - газети «Просвіта».

Отож тепер, коли у політичному світі все частіше бере гору пошук перманентного компромісу між бізнесом та владою, відверті наміри тих, хто має вплив на видання засобів масової інформації стають, скоріш за все, віртуальними. А існування справді незалежних газет, сміливих на слово редакторів перетворюються на щось нереальне чи навіть сумнівне. А «серйозні» газети все частіше ставатимуть маріонетками у руках «ляльководів», перетворюючи редакторів на заручників грошей, чого й не сприймає пан Василь Чепурний - один з фундаторів найпопулярнішого видання, відомий чернігівський журналіст.

Борис ДОМОЦЬКИЙ, Блог Бориса Домоцького



Теги:Сіверщина, Віктор Лазар, Борис Домоцький, Василь Чепурний, рейдерство, Сергій Аверченко


Читайте також



Коментарі (7)
avatar
1
Українкість Василя Федоровича обмежена невеликим колом громадян України, що носять шаровари та вишиванки, і минулим.
В.Ф. не враховує ні етнічної, ні конфесійної, ні політичної різноманітності людей, що живуть в Україні, ні атомізацію народу, ні нівелюючу різномаїття глобалізацію.
Пошуки чогось корисного в минулому, намагання повернути дещо з минулого в сьогодення свідчить про нерозуміння ходу історії та розвитку цивілізації. Те, що відійшло в небуття, вже ніколи не повернеться. Минуле має лише пізнавальне, освітнє значення, якби там було щось варте і потрібне сьогодні, воно б вижило і збереглося.
avatar
2
Пане, андоре, розкажіть про це представникам єврейсього народу, які відродили іврит і побудували Державу Ізраїль: вони будуть довго реготати від вашої зарозумілості і наївності.
avatar
4
В Ізраїлі не було і немає такого етнічного, конфесійного та ідеологічного різномаїття, як в Україні. Євреї за свою державу дійсно боролися і будували свою державу з нуля. А нам незалежність та самостійність звалилася зверху на вже фактично готову державу. 
Замість того, щоб зробити люстрацію, провести чистку і перебудувати тоталітарну УРСР на принципово іншу, демократичну, ви привели до влади секретаря ЦК КПУ з ідеології,  головного в Україні пропагандиста комунізму та тоталітаризму і отримали державу гібридну. І сьогодні ця людина нам ще й Конституцію пише.
avatar
6
Якщо пане андоре, Вам так не підходить приклад ізраїльського народу, то перечитайте (звісно, якщо забули!) перші шість творів з "Кобзаря".
Саме на спомині і поверненні до минулої славі предків Шевченко будує  своє звернення до молоді, а не й де за популярними ідеями Маркса і Енгельса, які пропонують: до все до аснаванія, а за тєм...(прочитайте вкотре їх знаменитий "Маніфест комуністичної партії").
Тож більше читайте класику.
І робіть аналітичні висновки. Ви ж інженер-інтелектуал з Дипломом КПІ (якщо за високими керівними посадами Ви це не втратили тих навичок).
avatar
3
Газета "Сіверщина" задумувалася рухівцями та просвітянами як засіб стверження державності незалежної України, протидії реваншу комуністів і розбудови основ демократії в країні.
Ці завдання практично виконані на 90%.

Судіть самі.

1. Незалежність України тепер відкрито не ставлять під сумнів навіть затяті сталіністи.

2. На виборах 2002 року до парламенту КПУшники симоненка були подолані "Нашою Україною", як області , так і Україні в цілому.

3. Після "померанчової" рееволюції 2004 року Україна нарешті вступила на терністий шлях демократичного розвитку і взяла курс на Європу.

Це засвідчили вибори не тільки 2006, 2007, 2010 років, але і курс Азарова-Януковича на підписання угоди про вільну торгівлю з ЄС.

Не маючи високих патріотичних завдань, що примушуютьдюдей стояти на смерть за свої ідеали, незалежна газета не має жодних шансів вистоїти під натиском бізнесово-олігархічної навали, відсутності чесної конкуренції з комунальними ЗМІ і зачисток перед інформаційного простору перед наступними президентськими перегонами.

Вважаю, що НАША чернігівська народна газета "Сіверщина" вже навічно увійшла в історію України як зразок успішного об"єднання української громади Чернігівщини для захисту своїх права і інтересів, як це сталося з громадсько-політичною організацією Народним Рухом, який очолив в канці 80-х на початку 90-х років минулого століття боротьбу українців з тоталітарним режимом і незалежність України.

Слава Героям!
Слава Україні!

економічний оглядач
газети "Сіверщина"
у 1999-2013 рр.
на громадських засадах
avatar
5
Шановні колеги!
    Здається,  ситуація, котра  виникла  у газеті "Сіверщина", аж зовсім не потребує  доведення до хрипоти суперечки на темі прагнень українців чи євреїв до побудуви  власної держави. Це тема варта окремої дискусії. І у ній ви, без сумніву, надасте раціональні зерна зі своїх  думок.
    Натомість наразі, мова йде про те, що "Сіверщина", як єдиний  впродовж чи не двох десятиліть справжній національний часопис, довела свою життєздатність  якраз  за участі двох авторитетних журналістів-Петра Антоненка та Василя Чепурного.
    Нинішня ж ситуація  наскрізь тхне абсурдом, коли  все зводиться до розстановки кадрів чи їхньої заміни, як у випадку з паном Василем Чепурним, людьми-видавцями без активної участі просвітянського активу, серед якого  знаходиться немало тих, хто зачинав легендарну газету-справжній символ становлення  національної Української  держави .
    Важко прогнозувати чим закінчиться весь цей безглуздий вчинок авторитетних бізнесових діячів з оптимізацією творчого керівництва просвітянського видання-улюбленої народом "Сіверщини", але вже сьогодні  зі впевненістю можна констатувати істину, що просвітянські ідеї з бізнесовими інтересами найчастіше не сумісні. У всякому разі таке доводить життя якраз на прикладах функціонування ЗМІ, в тому числі і у нашім краї.
avatar
7
Важко прогнозувати чим закінчиться весь цей безглуздий вчинок ?

Сподіваюсь, що це приведе до прискорення "перевантаження" чернігівської "Просвіти", якого дехто так прагнув.
Нові виклики - нові засоби їх подолання!
Головне не затягнути і не забалакати цей прогресивний процес...
У мирний час інтелектуал в кінцевому рахунку завжди перемагає грубу силу.
avatar