ЧЕПУРНИЙ ТЕПЕР – РЕДАКТОР НА ГОДИНУ!
Сьогодні директор ТОВ РВЦ «Сіверщина» Ірина Браженко на зборах колективів редакцій газет «Сіверщина» та «Біла хата» оголосила унікальний, дивний і, можливо, єдиний у своєму роді «вердикт» по досі головному редакторові «Сіверщини» Василеві Чепурному. Тому самому Чепурному – засновнику і якраз багатолітньому редактору добре знаного в краї патріотичного та їжакуватого видання. Що ж то за «вердикт»?
О! Та то документ, який вартувало би скопіювати, заховати десь під сукно та зберегти для нащадків, що вивчатимуть історію регіональної преси. То з тих паперів, що справді не горять, а спалахують, як спалахує хіба глупота і штукарство.
Отже, в тому документі, що оголосила публічно пані директор, йдеться, що тепер -- а саме з 16 жовтня -- головний редактор «Сіверщини», а з ним секретар редакції Наталія Мірошниченко, переводяться на новий графік роботи – працюватимуть 1 годину на тиждень з відповідною оплатою праці.
Хто так постановив? Що то за одна година праці в тиждень головного редактора? А то, виявляється, взято з протоколу зборів учасників названого ТОВ, що відбулися ще 9 вересня.
Чепурний те як почув, то, кажуть, мало зі стільця не впав. Але не впав. Утримався. Піднявся натомість на свої довгі ноги і заявив, що той протокол – фальшивка, бо він на тих зборах не був і ні сном, ні духом про них не чув, хоч там задекларовано і його особисту присутність, як члена правління.
Проте Чепурного пані директор не стала й слухати. Потяг, так би мовити, рушив. Вона лише зачитала те, що була уповноважена зачитати – 1 година праці для Чепурного на тиждень. І – зась! І – жодних компромісів! Такі цінні пресові кадри, як Чепурний, треба берегти і не дозволяти їм перепрацьовувати, на них треба дмухати, щоб не пітніли, і поправляти зачіску. Так, напевно, вважають -- і тепер уже діють -- нові організатори і натхненники «Сіверщини», що правитимуть нею (нібито) під покровительством і фінансовим забезпеченням популярної нині партії «Удар».
Якщо зважати на те, як вони ударили по Чепурному, то в цієї партії велике і щасливе боксерське майбутнє. Мускулиста рука в теперішньому перехідному українському суспільстві безумовно є надійнішою та ефективнішою за мізки, порядність і честь. Це однозначно. Нема навіть про що сперечатися.
Ну, а далі, як стало відомо, вже сьогодні та сама директор ТОВ РВЦ «Сіверщина» уклала (знову ж таки нібито) з видавничим комплексом «Десна» угоду про оренду кількох кабінетів під нову редакцію. З нею був і до кабінетів прицінювався новий головний редактор «Сіверщини».
Це буде, розповідають обізнані люди, редактор над головним редактором головніший. Поки головного, логічно припустити, остаточно не приберуть.
Отака складна ударна схема. А що робити? Творчі муки в побудові конкурентної в регіоні й нової за ідеологією та стилем газети потребують жертв.
Розсудливі і посвячені читачі з усього того, напевно, не в останню чергу заінтриговані новою постаттю головного, чи то пак – головнішого редактора, шпарко підібраного для «Сіверщини». Офіційна інформація не оприлюднена. Тому ще може бути усілякий фарс-мажор. Через те і ми також не називатимемо це відоме на Чернігівщині серед преси прізвище.
Скажемо тільки, що то є з не позиченим талантом чоловік, який береться за складні і непрості завдання, і навіть доводить їх інколи до логічного завершення. Стан його тонкої натури спокушає часом до написання високої поезії, а саме -- сонетів. І ті 14 строф часом мають таку у нього витонченість, таку настроєвість, таку романтичну, ностальгічну простоту і силу водночас, що хочеться неодмінно чогось доброго випити. І не закушувати.
Хоча – то вже лірика. А те, про що ми зараз побалакали – провінційна проза.
Аврора Люпин для «ХД»
Хвиля Десни
| Читайте також |
| Коментарі (8) |
|
| |
0
