Головна › Новини › Гарячий коментар
ЧЕПУРНИЙ ТЕПЕР – РЕДАКТОР НА ГОДИНУ!
18-Вер-13 2501 3.0 8
Сьогодні директор ТОВ РВЦ «Сіверщина» Ірина Браженко на зборах колективів редакцій газет «Сіверщина» та «Біла хата» оголосила унікальний, дивний і, можливо, єдиний у своєму роді «вердикт» по досі головному редакторові «Сіверщини» Василеві Чепурному. Тому самому Чепурному – засновнику і якраз багатолітньому редактору добре знаного в краї патріотичного та їжакуватого видання.

Що ж то за «вердикт»?

О! Та то документ, який вартувало би скопіювати, заховати десь під сукно та зберегти для нащадків, що вивчатимуть історію регіональної преси. То з тих паперів, що справді не горять, а спалахують, як спалахує хіба глупота і штукарство.

Отже, в тому документі, що оголосила публічно пані директор, йдеться, що тепер -- а саме з 16 жовтня -- головний редактор «Сіверщини», а з ним секретар редакції Наталія Мірошниченко, переводяться на новий графік роботи – працюватимуть 1 годину на тиждень з відповідною оплатою праці.

Хто так постановив? Що то за одна година праці в тиждень головного редактора? А то, виявляється, взято з протоколу зборів учасників названого ТОВ, що відбулися ще 9 вересня.

Чепурний те як почув, то, кажуть, мало зі стільця не впав. Але не впав. Утримався. Піднявся натомість на свої довгі ноги і заявив, що той протокол – фальшивка, бо він на тих зборах не був і ні сном, ні духом про них не чув, хоч там задекларовано і його особисту присутність, як члена правління.

Проте Чепурного пані директор не стала й слухати. Потяг, так би мовити, рушив. Вона лише зачитала те, що була уповноважена зачитати – 1 година праці для Чепурного на тиждень. І – зась! І – жодних компромісів! Такі цінні пресові кадри, як Чепурний, треба берегти і не дозволяти їм перепрацьовувати, на них треба дмухати, щоб не пітніли, і поправляти зачіску. Так, напевно, вважають -- і тепер уже діють -- нові організатори і натхненники «Сіверщини», що правитимуть нею (нібито) під покровительством і фінансовим забезпеченням популярної нині партії «Удар».

Якщо зважати на те, як вони ударили по Чепурному, то в цієї партії велике і щасливе боксерське майбутнє. Мускулиста рука в теперішньому перехідному українському суспільстві безумовно є надійнішою та ефективнішою за мізки, порядність і честь. Це однозначно. Нема навіть про що сперечатися.

Ну, а далі, як стало відомо, вже сьогодні та сама директор ТОВ РВЦ «Сіверщина» уклала (знову ж таки нібито) з видавничим комплексом «Десна» угоду про оренду кількох кабінетів під нову редакцію. З нею був і до кабінетів прицінювався новий головний редактор «Сіверщини».

Це буде, розповідають обізнані люди, редактор над головним редактором головніший. Поки головного, логічно припустити, остаточно не приберуть.

Отака складна ударна схема. А що робити? Творчі муки в побудові конкурентної в регіоні й нової за ідеологією та стилем газети потребують жертв.

Розсудливі і посвячені читачі з усього того, напевно, не в останню чергу заінтриговані новою постаттю головного, чи то пак – головнішого редактора, шпарко підібраного для «Сіверщини». Офіційна інформація не оприлюднена. Тому ще може бути усілякий фарс-мажор. Через те і ми також не називатимемо це відоме на Чернігівщині серед преси прізвище.

Скажемо тільки, що то є з не позиченим талантом чоловік, який береться за складні і непрості завдання, і навіть доводить їх інколи до логічного завершення. Стан його тонкої натури спокушає часом до написання високої поезії, а саме -- сонетів. І ті 14 строф часом мають таку у нього витонченість, таку настроєвість, таку романтичну, ностальгічну простоту і силу водночас, що хочеться неодмінно чогось доброго випити. І не закушувати.

Хоча – то вже лірика. А те, про що ми зараз побалакали – провінційна проза.

Аврора Люпин для «ХД»
Хвиля Десни



Теги:Сіверщина, Віктор Лазар, удар, Василь Чепурний, рейдерство, Сергій Аверченко


Читайте також



Коментарі (8)
avatar
1
А може воно на краще і для газети і для Вас, пане Василю, особисто. Більше часу матимете для творчої роботи. А словом Ви володієте, та й стиль власний маєте. 
Як співав Висоцький - "не боитесь новизны!"
avatar
2
Може Ви, пане андор, ще  і свою пенсію йому за цей творчий "подвиг" запропонуєте щоб не здох з голоду?
avatar
3
Давно відомо, пане Соломахо, що голодні митці творять шедеври. А ті, що жирують, - втрачають дар Божий.
Не такі його роки, щоби в хандру впадати.
avatar
4
Мабуть, пан андор, відмовився від пенсії і віддав її на розбудову Україниі і перейшов на хліб з помойки, воду з калюжи і живе на вокзалі як бомж.
І творить, творить, творить...
 Вибачте, радить іншим, як кажуть,  спостерігаючи бій зі сторони.
avatar
6
Далась Вам, пане Сергію, моя пенсія!
Я заробив її в Росії. За те, що я добре навчався в КПІ,  тодішня диктаторська влада запроторила мене на 33 роки аж на Урал клепати ядерний щит великої держави. Починав майстром, а закінчив директором заводу. Дай Бог нинішнім українським заробітчанам заробити в демократичній Росії таку песію, яку я заробив там у свій час. 
А тепер я на рідній ненці Україні насолоджуюсь життям і вважаюсь не останнім танцором та кавалером на Алеї Героїв, коли там виступає "Меридіан".
avatar
7
Вибачте, пане андоре, звідки я знав, що у Вас така(!) пенсія.
Я давно безробітний і пенсія мені ніяка не світить, крім соціалки, хоча теж добре навчався в КПі(був, важко повірити самомому, навіть ленінським степендатом) і маю ще другу економічну освіту.
Але через бурне рухівське минуле маю те, що маю.
До речі, тільки Чепурний і Соломаха потрапили в цю пастку. Всі інші рухівці 90-х давно на заслуженому відпочинку.
Так що репетувати: "КАРАУЛ?"
Уявіть себе на місці Чепурного, якому ще немає 50 років, з "вовчим" квитком у кишені.
avatar
8
Вітаю однокашника! Я, правда, навчався в КПІ раніше Вас років так на 25.
Вам з Чепурним співчуваю. Але ж Ви з ним творчі люди, ще здатні цілеспрямовано напружено працювати, - насмільтесь і дерзніть і Ви ствердитесь у житті, - тепер стільки можливостей!
avatar
5
Мистецтво зближує та примирює. 
Вчора Чепурний та Ступак на концерті в філармонії насолоджувались мистецтвом улюбленця двох диктаторів, Пілсудського та Сталіна, - А. Вертінського. 
Сталін так поважав цього видатного поета, композитора та співака, що удостоїв його державної премії свого імені. 
Що характерно, диктатори добре розумілися не лише на державному будівництві та економіці, а й на мистецтві. При диктаторі Сталіні всі види мистецтва розквітали, а митці цінувалися.
Серед не дуже чисельної елітньої чернігівської інтелігенції мистецтвом Вертінського насолоджувались Атрошенко, спонсор цього концерту, та його друг, колишній ющенковець Асадчев. І сиділи вони на сусідньому зі Ступаком та Чепурнним ряду. 
В мої студентськї 50-ті роки на концерти Вертінського в Києві народ валив як сьогодні на футбол таким валом, що порядок наводила кінна міліція, а платівки його видавалися мільйонними тиражами. А сьогодні таке мистецтво приходиться спонсорувати, а на День Чернігова нам дадуть попсоаий концерт та концерт педораста. 
В 60-ті роки я мав честь танцювати в сочинському ресторані з дочкою Вертінського.
avatar