реклама партнерів:
Головна › Новини › Невідома Україна

Одна з найбільших каральних акцій в Другій світовій війні у телевізорі

24 лютого 2011 р. у місті Корюківка Чернігівської області творча група Чернігівської обласної державної телерадіокомпанії «Сівер-Центр» на чолі з журналісткою Тетяною Миргородською провела зйомки для створення телепередачі «Корюківська трагедія 43».
Організували умови роботи знімальній групі у місті відділ культури і туризму Корюківської райдержадміністрації та місцевий історичний музей за сприяння Українського інституту національної пам’яті.
Т. Миргородська та її творча група відвідали Корюківський історичний музей, місця окремих епізодів нацистського злочину та поховань у місті, зустрілися з уцілілими свідками знищення містечка 1-2 і 9 березня 1943 р.
2 березня о 17.25 передачу «Корюківська трагедія 43» глядачі області побачать на телеканалі Чернігівської обласної державної телерадіокомпанії «Сівер-Центр», її повтор відбудеться 3 березня о 8.20.

Сергій Бутко
представник Українського інституту
національної пам’яті у Чернігівській області







Коментарі (1)
avatar
0 Спам
1
Виникає питання , а чи знайдеться місце у процесі підготовки передачі для відвертості, яка визрівала десятиліттями? Мова про можливість обєктивного розгляду названої трагедії з позицій здорового глузду. А це значить з чіткою констатацією головної причини спонукавшої фашистів до розправи над мирними мешканцями Корюківки- нахабно безглузда авантюра партизан зі вбивства кількох вояків противника. Адже ці так звані партизани добре знали що коять, вбиваючи німецьких військових!? Знали, що вже мали місце приклади, коли фашисти вчиняли коральний заходи. Але ці партизани, нехтуючи життям населення, знов прагнули до чергової авантюри. Бо такою була установка московського керівництва. Треба ж було тримати у напрузі українське населення на окупованих територіях, даючи варіант з двома шляхами- або у партизани, або- до загибелі у такий спосіб. Слова ж Сталіна і про полонених, і про населення під окупацією добре відомі всім!
Ще у 70-ті роки розповідали очевидці про партизанів, як про явище далеке від образу народних месників. З вуст корюківчан йшлося про недоумковатих людей , що ховалися у лісах, роблячі ось такі чи трішки іншого тактичного формату затії. Як що то не так, то чому , коли фашисти розпочали розправу над мирним населенням, партизани не дали бій карателям, а фактично тихенько спостерігали за тим, що відбувається, тим самим перетворюючись на суб'єкт співучасті у злочині. Одним словом- прийшов час говорити правдиво і об'єктивно про подію, яка є страшним горем для тих, хто пройшов крізь пекло, для тих, хто й наразі живий, для тих- хто не народився..
А на початку 80-х памятаю, як одного дня, під селом Хлопяники було умисно повалено велику скульптуру партизана, що "з автоматом виходить із лісу". Їхали тоді автобусом на Чернігів і бачили таке: стоїть перевернутий до гори ногами, розвалений. А на запитання щодо причини побаченого,місцеві дядькі відповідали- що у такий спосіб висловили незгоду, спротив та образу на дії партизанів у їхньому краї у війну!?. Більше пам'ятник не відновлювали. Ось така вона народна правда про партизан з корюківських лісів.
Увійдіть:
avatar