Оборону треба ставити

У нас на цих виборах багато чого було вперше.

Ніколи не бувало такого жахливого розриву, ніколи не рахували так швидко голосів, головних дебатів між претендентами на стадіоні не проводив ніхто, ніколи ще не проявлялася так потуга технологій, руйнівна сила брехні, пересмикувань і пліток, ніде ще, схоже, не був настільки щільно замкнений слух електорату до аргументів, закликів, інстинкту самозбереження...

Нарешті, вперше в історії українських виборів той, хто програв, увечері дня голосування, з напругою, але спокійно визнав свою поразку і заявив, що готовий поздоровити конкурента з перемогою.

Ми, ті, хто голосував за Порошенка, поздоровляти електорат Зеленського, мабуть, не будемо: не вистачить нервів, та й нема для чого, адже ця публіка точно зараз не в тому стані, щоб оцінити таку шляхетність. Але істерити – ми теж не будемо, бо візьмемо приклад з нашого кандидата. Нема на це часу. Оборону треба ставити. Відповідь достойну готувати.

Сергій ТИХИЙ