Нічого не змінилося: українці досі протистоять Орді
Я, мабуть, один із небагатьох щасливців, які першими прочитали книгу Василя Чепурного та Юрія Соболя «Історія відродження Чернігівської єпархії (1989 – 2002 р.р.)». Можна впевнено сказати, що таких видань не просто мало – їх обмаль! Тим більше, якщо вони стосуються нашого рідного краю – Чернігівщини!
Про що ця книга? Вона про другу спробу відродження незалежної української православної церкви в кінці 1980-х – на початку 2000-х років. Перша спроба в 1919-1930-х роках закінчилася трагічно: тисячі її священників та вірних були знищені російськими окупантами. І от в кінці 1980-х років із розгортанням перебудовних процесів до совєтської України почала просочуватися інформація про Українську автокефальну православну церкву. Із лютого 1989 року в Києві почав діяти ініціативний комітет з відновлення УАПЦ. До цього процесу приєдналися й наші земляки, спогади яких лягли в основу цієї книги.
Це були нелегкі часи: опір компартійної влади, а згодом із 1991 року – їхніх владних наступників в Україні; тиск співробітників 4-го відділу 5-го управління КГБ СССР, а тепер – ФСБ РФ та її агентури – російської православної церкви; неадекватна поведінка невігласів серед місцевого населення, яких підбурювали вороги української церкви та державності. Цей період став важким випробуванням для українського православ’я. Українці вистояли в цьому протистоянні й підсумком цього процесу стало отримання Томосу про автокефалію, яке відбулося 6 січня 2019 року. Вселенський патріарх Варфоломій І повідомив всьому православному світу, що «…Київська митрополія ніколи не була канонічно переданою Московському патріархату! Немає жодного офіційного документа, що підтверджує таке підпорядкування чи поступку з боку Константинопольської церкви».
Читаючи «Історію відродження Чернігівської єпархії (1989 – 2002 р.р.)», я мимоволі проводив паралелі із спогадами Василя Потієнка – особистого секретаря митрополита Київського та всієї України УАПЦ Василя (Липківського), в 1924-1926 роках – голови Всеукраїнської православної церковної ради. На рідній Сосниччині він заснував 20 парафій УАПЦ. І розумієш, що нічого не змінилося: з одного боку – українці, які хочуть бути господарями на своїй землі й мати свою церкву, а з другого – ненависна московська орда та її прислужники, які не розуміють, що після нас, вони будуть наступними жертвами своїх верховодів!
Дуже приємно, що автори – учасники процесу відродження української церкви не пошкодували свого часу та зусиль й залишили читачам цікаву книгу–спомин про важливі події нашої історії.
Віктор МОРЕНЕЦЬ,
автор книги «Церковно – визвольний рух на Чернігівщині в 1920-х роках»
Про що ця книга? Вона про другу спробу відродження незалежної української православної церкви в кінці 1980-х – на початку 2000-х років. Перша спроба в 1919-1930-х роках закінчилася трагічно: тисячі її священників та вірних були знищені російськими окупантами. І от в кінці 1980-х років із розгортанням перебудовних процесів до совєтської України почала просочуватися інформація про Українську автокефальну православну церкву. Із лютого 1989 року в Києві почав діяти ініціативний комітет з відновлення УАПЦ. До цього процесу приєдналися й наші земляки, спогади яких лягли в основу цієї книги.
Це були нелегкі часи: опір компартійної влади, а згодом із 1991 року – їхніх владних наступників в Україні; тиск співробітників 4-го відділу 5-го управління КГБ СССР, а тепер – ФСБ РФ та її агентури – російської православної церкви; неадекватна поведінка невігласів серед місцевого населення, яких підбурювали вороги української церкви та державності. Цей період став важким випробуванням для українського православ’я. Українці вистояли в цьому протистоянні й підсумком цього процесу стало отримання Томосу про автокефалію, яке відбулося 6 січня 2019 року. Вселенський патріарх Варфоломій І повідомив всьому православному світу, що «…Київська митрополія ніколи не була канонічно переданою Московському патріархату! Немає жодного офіційного документа, що підтверджує таке підпорядкування чи поступку з боку Константинопольської церкви».
Читаючи «Історію відродження Чернігівської єпархії (1989 – 2002 р.р.)», я мимоволі проводив паралелі із спогадами Василя Потієнка – особистого секретаря митрополита Київського та всієї України УАПЦ Василя (Липківського), в 1924-1926 роках – голови Всеукраїнської православної церковної ради. На рідній Сосниччині він заснував 20 парафій УАПЦ. І розумієш, що нічого не змінилося: з одного боку – українці, які хочуть бути господарями на своїй землі й мати свою церкву, а з другого – ненависна московська орда та її прислужники, які не розуміють, що після нас, вони будуть наступними жертвами своїх верховодів!
Дуже приємно, що автори – учасники процесу відродження української церкви не пошкодували свого часу та зусиль й залишили читачам цікаву книгу–спомин про важливі події нашої історії.
Віктор МОРЕНЕЦЬ,
автор книги «Церковно – визвольний рух на Чернігівщині в 1920-х роках»
| Читайте також |
| Коментарі (0) |