Незручний Портнікову Шевченко
Коли я займався декомунізацією в області, здивувало, що кілька людей пропонували декомунізувати … гетьмана Богдана Хмельницького. Один з них, що називав себе офіцером ізраїльської армії і навіть виставляв відповідні фото, доводив, що таки да, точно треба Хмельницького зняти з п’єдесталу у чернігівському сквері біля П’ятницької церкви. Згодом його звинуватили у шахрайстві і він десь зник, коли почалася російсько – українська війна.
Зрозуміло, що такий діяч аж ніяк не міг бути авторитетним ні для мене, ні для чернігівського суспільства і пам’ятник гетьману роботи видатного скульптора Івана Кавалерідзе розвернули обличчям до церкви, як і було задумано при його створенні, пофарбували і зробили відкритим доступ для покладання квітів. Бо раніше комуністи його звернули були до міськкому своєї партії, а навколо постаменту збудували таке підвищення, щоб до Богдана не підійти, а то ще стануть там мітингувати… Але й мітингували – саме у цьому сквері, під булавою гетьмана Хмельницького, в кінці 1980- на початку 1990-х проходили численні антикомуністичні мітинги. В тому числі і мітинг протесту під час московського ГКЧП. І ні в кого з найрадикальніших рухівців не виникала ідея прибрати Хмельницького, хоча я, скажімо, й цитував Тарасове: «Якби-то ти, Богдане п’яний…».
Віталій Портніков є відомим журналістом, навіть здобувся на Шевченківську премію. Я більше чи менше знайомий з його писаннями (з частиною їх, бо кілометри текстів про все на світі я не завжди долаю) ще від часів його юнацької статті в журналі «Дніпро» з епатажною назвою «Український єврей – це як рідкісний птах». І хоча я скептично ставлюся до його незупинної творчості, бо він сьогодні пише про Близький схід, завтра – про Латвійську церкву, післязавтра – про російських політиків і все за принципом поверхаххапайки – але до нього все ж багато довірливих українців прислухаються, пропускаючи мимо вух тоненькі цівки українофобії.
Ось щойно він пустив текст «Зручний Шевченко». Про те, що, мовляв, Шевченко різко критикував гетьмана Богдана Хмельницького і тому його треба дегероїзувати, виключити з пантеону українських героїв. Очевидно, розрахунок Портнікова на те, що переважна більшість українців творчості Шевченка не знають глибоко і за дві- три цитати повірять журналісту. Адже й справді Тарас Шевченко кляв гетьмана за підлеглість Москві, називав його нерозумним сином. Все – скидаємо гетьмана?
Стійте і почитайте Шевченка без лукавства портнікових. І там знайдете багато оцінок Кобзарем гетьмана – він у нього і премудрий, і великий, і розумний батько. А що критикує – так і ми критикуємо за Переяславську раду, але, на відміну від Шевченка, знаємо, що так званих Березневих статей тої ради не існує – бо, якби існували, Москва уже давно трубила б ними. А так сором’язливо (сором і Москва – оксюморон!) каже, що вони знаходяться у найсекретнішому російському архіві – архіві президента РФ. Тобто, швидше всього - їх нема. А військовий союз гетьмана Хмельницького з російським царем Алєксєєм Міхайловічем був усього лише військовим союзом, яких укладалося чимало і який втратив свою силу зі смертю підписантів. Чи знає це Портніков - не відомо, але це знають всі належно освічені українці. Проте, схоже, Портніков розраховує на неуків.
Поляки не терплять нашого Бандери, білоруси несхвально ставляться до полковника Івана Золотаренка, євреям втовкмачено нелюбити Хмельницького і Петлюру, румуни, словаки, мадяри ще не люблять когось із наших. І що нам до того?! Ми ж не вказуємо полякам не любити їхнього Пілсудського, який зрадив українців Петлюри, не вимагаємо від євреїв не любити їхнього Бен- Гуріона, хоча це дуже несимпатичний соціаліст, не вказуємо мадярам протестів проти реабілітації їхнього Горті, хоча вправі домагатися історичної справедливості щодо мадярських злочинів на території України в часи другої світової війни… У кожного народу свої герої і свої негідники. І нема чого українцям вказувати кого любити, а кого ненавидіти, бо, зрештою, народна мудрість дійшла до сьогодні: «Від Богдана до Івана не було гетьмана».
Уточнюю, що йдеться таки про Богдана Хмельницького та Івана Мазепу, хай би як їх не любили портнікови.
Василь ЧЕПУРНИЙ
Зрозуміло, що такий діяч аж ніяк не міг бути авторитетним ні для мене, ні для чернігівського суспільства і пам’ятник гетьману роботи видатного скульптора Івана Кавалерідзе розвернули обличчям до церкви, як і було задумано при його створенні, пофарбували і зробили відкритим доступ для покладання квітів. Бо раніше комуністи його звернули були до міськкому своєї партії, а навколо постаменту збудували таке підвищення, щоб до Богдана не підійти, а то ще стануть там мітингувати… Але й мітингували – саме у цьому сквері, під булавою гетьмана Хмельницького, в кінці 1980- на початку 1990-х проходили численні антикомуністичні мітинги. В тому числі і мітинг протесту під час московського ГКЧП. І ні в кого з найрадикальніших рухівців не виникала ідея прибрати Хмельницького, хоча я, скажімо, й цитував Тарасове: «Якби-то ти, Богдане п’яний…».
Віталій Портніков є відомим журналістом, навіть здобувся на Шевченківську премію. Я більше чи менше знайомий з його писаннями (з частиною їх, бо кілометри текстів про все на світі я не завжди долаю) ще від часів його юнацької статті в журналі «Дніпро» з епатажною назвою «Український єврей – це як рідкісний птах». І хоча я скептично ставлюся до його незупинної творчості, бо він сьогодні пише про Близький схід, завтра – про Латвійську церкву, післязавтра – про російських політиків і все за принципом поверхаххапайки – але до нього все ж багато довірливих українців прислухаються, пропускаючи мимо вух тоненькі цівки українофобії.
Ось щойно він пустив текст «Зручний Шевченко». Про те, що, мовляв, Шевченко різко критикував гетьмана Богдана Хмельницького і тому його треба дегероїзувати, виключити з пантеону українських героїв. Очевидно, розрахунок Портнікова на те, що переважна більшість українців творчості Шевченка не знають глибоко і за дві- три цитати повірять журналісту. Адже й справді Тарас Шевченко кляв гетьмана за підлеглість Москві, називав його нерозумним сином. Все – скидаємо гетьмана?
Стійте і почитайте Шевченка без лукавства портнікових. І там знайдете багато оцінок Кобзарем гетьмана – він у нього і премудрий, і великий, і розумний батько. А що критикує – так і ми критикуємо за Переяславську раду, але, на відміну від Шевченка, знаємо, що так званих Березневих статей тої ради не існує – бо, якби існували, Москва уже давно трубила б ними. А так сором’язливо (сором і Москва – оксюморон!) каже, що вони знаходяться у найсекретнішому російському архіві – архіві президента РФ. Тобто, швидше всього - їх нема. А військовий союз гетьмана Хмельницького з російським царем Алєксєєм Міхайловічем був усього лише військовим союзом, яких укладалося чимало і який втратив свою силу зі смертю підписантів. Чи знає це Портніков - не відомо, але це знають всі належно освічені українці. Проте, схоже, Портніков розраховує на неуків.
Поляки не терплять нашого Бандери, білоруси несхвально ставляться до полковника Івана Золотаренка, євреям втовкмачено нелюбити Хмельницького і Петлюру, румуни, словаки, мадяри ще не люблять когось із наших. І що нам до того?! Ми ж не вказуємо полякам не любити їхнього Пілсудського, який зрадив українців Петлюри, не вимагаємо від євреїв не любити їхнього Бен- Гуріона, хоча це дуже несимпатичний соціаліст, не вказуємо мадярам протестів проти реабілітації їхнього Горті, хоча вправі домагатися історичної справедливості щодо мадярських злочинів на території України в часи другої світової війни… У кожного народу свої герої і свої негідники. І нема чого українцям вказувати кого любити, а кого ненавидіти, бо, зрештою, народна мудрість дійшла до сьогодні: «Від Богдана до Івана не було гетьмана».
Уточнюю, що йдеться таки про Богдана Хмельницького та Івана Мазепу, хай би як їх не любили портнікови.
Василь ЧЕПУРНИЙ
| Читайте також |
| Коментарі (1) |
|
| |
0
