Незабутий досвід Коліївщини

У цей день 1768 року повсталі гайдамаки взяли Умань. Серед сотень українських повстань і революцій Коліївщина стала помітним явищем української історії. Їй присвятив свою поему «Гайдамаки» Тарас Шевченко, де уманський сотник Іван Гонта – центральний герой твору.

Відвідавши в ці дні гайдамацьку могилу в Кодні, я зробив спостереження щодо особливостей імен та прізвищ повстанців, серед яких домінують імена, які в наш час вважаються застарілими: Гаврило, Герасим, Демко, Ілько, Корній, Кузьма, Левко, Макар, Микита, Панас, Панько, Савка, Самійло, Улас, Ярема.

Цікаво, що серед прізвищ коліївців багато без звичних українських суфіксів: Басараба, Бурлака, Великий, Габло, Гучала, Дворак, Дитина, Єдинокоз, Замковий, Кереша, Колесник, Кривий, Лисий, Лихий, Ловчий, Лось, Репетуха, Поляк, Сарана, Семера, Тесля, Тетера, Тиктур, Ткач, Хмель, Чорний, Шапка.

Прізвищ з традиційними українськими суфіксами теж чимало: Босюк, Варченко, Дегтяренко, Ігнатенко, Карпенко, Козюк, Конопельчук, Лабунченко, Лавринчук, Макованюк, Малищенко, Марченко, Мельниченко, Михальченко, Паламарчук, Писаренко, Пугаченко, Романюк, Реутенко, Сакатенко, Супрученко.

Серед учасників Коліївщини я знайшов повстанців з єврейськими іменами – Яків Каплан, польськими – Ян Біолінський, молдовськими – Єреміан Лупул. На меморіальній плиті є й зовсім екзотичний запис: Ігнат зі Сквири. Серед страчених польською каральною експедицією Стемковського я знайшов жінку Марту Викрижцянку.

Коли мене запитують, чому в Україні повалили свій авторитарний режим, а в Росії та Білорусі не можуть, я завжди кажу, що з 1240 року український народ безперервно займається переворотами, повстаннями, національно-визвольними війнами, партизанськими рухами, дисидентством і підривною діяльністю проти своїх поневолювачів, здобувши в цьому значний досвід. І Коліївщина – один із епізодів цього великого, але гіркого досвіду.

Володимир ДАНИЛЕНКО