Несподіваний погляд: люди – звірі

І не лише у зовнішності, але і в поведінці. Закохані парочки воркують, немов голуби. Деякі окремі люди – поводять себе, як справжні дятли. Незадоволені чимось – огризаються, перепрошую, як собаки, або, навіть, і обгавкати можуть. З іншого ж боку – здатні захищати і приносити капці, як все ті ж собаки.

Згадуючи деяких своїх знайомих, ми можемо сказати: "Та він здоровий, як бугай… Або ж - впертий, як віслюк". Наприклад, коли ми щось недочуваємо, завжди кажемо: "Що ти там нявкаєш собі під носа?" Та найчастіше, на мою думку, багато кого з людей, порівнюють з рогатою скотиною, зокрема таким, як баран, козел, або олень. Такі порівняння частенько можна почути з вуст, особливо жіночої статі.

Якщо ж оцінювати себе особисто, то перше, що мені спало на думку: я зараз голодна, як вовк. Треба обов'язково поснідати… Потім піти і поплескатись під ранковим душем. Вийду звідти мокра, мов курка, а потім від холоду шкіра стане, як у гусака. Продовжувати так можна до безкінечності. Потім розчесатися, підфарбуватися, якщо часу вистачить, і перетворитися на справжню грайливу кішку… Іноді почуваю себе наляканим кроликом, а іноді, навпаки – сердитою левицею. Після роботи, буває, можу сміливо сказати, що я, мов загнаний кінь. Увечері чую, як мені щебече соловейком рідна дитинка, яка, до речі, теж може бути голодною, мов вовк, точніше - вовченятко.

Кожен може провести свої паралелі, головне, щоб всі ми завжди залишалися людьми. Просто будьте уважнішими, і своєчасно помічайте хитрих лисів і гримучих змій, які вас оточують. З цими видами особистостей потрібно бути обережними! Бажаю всім вам, і собі також, мати зір, як у орла, витривалість верблюда і бути завжди задоволеними, мов слони.

Тетяна Терещенко