Не вибачаюсь, що українка!

Колись, під цією назвою, мені довелося писати статтю у відповідь на звинувачення, за яким йшов майже вирок: моє надмірне українство - це погане ставлення до євреїв та росіян! Найприкріше, що відповідати довелося спецкору "Лит.газеты", людині, яку я шанувала. Його нема серед живих, не називатиму прізвища. Скажу тільки, що моя стаття у "Вечірньому Києві" була помічена, а мій опонент, як людина чесна, припинив свої атаки на газету, яку я редагувала.

"Надмірне українство" (говориш українською, любиш українське, пропагуєш його, наполягаєш на домінуванні українського в Україні- від мови до фільмів ) завжди було подразником і цей синдром виявився живучим, бо -в незалежній та чи українській- не припиняють його ядовитого розкущення, ба, не втомлюються протидіяти українству. І словом, і ділом. Чого варті варяги в урядах, чималі відсотки нацменшин в Радах, в адміністраціях усіх рівнів і т.п , а все мало, не вдається погасити кляту вродженість!

Понад те - серед відомих ведучих, журналістів, політологів, політиків з п'ятої колони стало багаторічною модою про українських патріотів говорити "шароварники", "нєзалєжнікі", "ура-патріоти", "нацики", "гопашники," "вишиватники," а саму Україну називати "етой страной".

Яка там любов до рідного, її соромляться і дітей учать соромитися!

Ось і сьогодні, в пості на захист і во славу справді міцного журналіста з Криму, авторка, теж професійна і досвідчена ведуча ставить свого колегу вище "вродженого українства деяких професійних патріотів". Мене оте "вроджене українство" зачепило.

Занадто багато припадає геноцидів, етноцидів, політичних вирубувань під корінь на людність українську, аби "вроджене українство" можна цідити крізь зуби, як зневагу. "Професійних патріотів" на українську душу населення ніяк не більше, ніж професійних лібералів, глобалістів, космополітів у світі або ж професійних росіян , німців, євреїв, угорців, молдаван чи болгар у їхніх країнах. А ось УКРАЇНСЬКІСТЬ, УКРАЇНСТВО та ще й вродженІ таки у нас хочуть винародовити, аби самоідентифікації чи україноцентричності громадян ми не діждали ніколи. Але ж саме ці властивості тримають і землю, і віру, і Армію, і суспільство. З них народжується нація і держава. І ,навіть, економіка.Тому мало українства вродженого та вихованого, критично мало.

БО де ж вона,та вроджена українськість? Чому не озивається в мільйонах українців Росії, чому дозволяють поливати жовчю путінським соловйовим- кисельовим народ і землю своїх предків? Чому російські українці такі далекі від чину української діаспори Америки чи Канади? Де вроджена українськість донбаського населення - чи парєнь, який "вийшов в степь донєцкую" замість євшану так нанюхався якогось іншого зілля, що повірив у свою радянську значущість аж так, що не зможе отямитися ніколи?

Ось і остання подія державного масштабу- перекроїли карту адміністративного поділу.В 1974 році так об'єднали колгоспи і зникли старовинні села, а тепер зникнуть малі міста- споконвіку осередки того вродженого українства, отих полків, отих гетьманських столиць, мистецтв народних та навіть сортів пшениці й жита!
Все, що є людиною, не впхаєш в смартфон. Все,що є її суттю, не проговориш в мікрофон. У Бога на кожну людину свої замисли.І якщо я українка з роду, то не буду вибачатися за це перед кимось, хай навіть дуже іменитим, маєстатним чи високо вознесеним...

І, на щастя, я не самотня - вроджене українство мене зрозуміє.

Любов ГОЛОТА