Головна › Новини › КУЛЬТУРА
Не стало великого українського Трудівника
18-Вер-16 1044 1.0 0
Вчора донька письменника Наталія Романівна повідомила, що не стало її батька, видатного українського письменника Романа Іваничука.

...Його літературний критик Михайло Слабошпицький говорив про австріяцьку пунктуальність Романа Іваничука: якщо їде на поїзді - то на пляц прийде за півгодини. А ще він був неймовірно працьовитим. Не вважаючи себе наділеним природнім, нестримним талантом, він розробляв талант у собі неспинною працею. І зробив для України багато: його роман "Мальви" ввійшов у класику не тільки літератури, але й українського опору комуністичній системі. А всі інші історичні романи, майстром яких він був, вкупі зі щоденниковими записами, стали гордістю нашої літератури.

Роман Іваничук - співавтор української Незалежности, як народний депутат Верховної ради першого скликання. Проте, не став далі бабратися у політиці, повернувшись до улюбленої письменницької праці, до якої ще додалося викладання у Львівському університеті.

Для нас, чернігівців, знакомитим є його роман "Орда" - там наш Батурин і російська навала, одну з яких ми відбиваємо і сьогодні.

А ще я пригадую, як він у щоденниковій книзі розповів про насмішки голови чернігівської письменницької організації Станіслава Реп'яха над хресним знаменням львівського письменника у Батурині, на організованих нами, просвітянами і рухівцями, традиційних заходах. Роман Іваничук був і під час заключного етапу нашого походу "Козацькими шляхами" - ми тоді говорили з ним над Сеймом і він голосно шпетив Степана Хмару, через піддатливість якого до провокацій демократичні сили мали тоді проблеми.

Саме там, у Батурині, ми якось стали суголосними з Романом Іваничуком - він, як мало хто з галичан, розумів нас, східняків. Тому він, коли я був з просвітянською делегацією у Дрогобичі, якось так делікатно, по-батьківськи пояснював під фортецею Тустань: "Василю, не переймайся що таке наша розспівана смерека - це та сама ваша сосна!". І високо оцінив мою першу книгу "Акурайку", сказавши, що те, що я пишу публіцистично, він описав художньо. А ще він так якось по-стариковськи ніяково і делікатно пояснював як зійшовся зі своєю давньою подругою - письменницею після смерті його дружини Софії... Аж наче вибачався, хоча я ні півнатяком не питав про це...

Роман Іваничук суголосно підтримав моє публічне настановлення проти "генітальної" літератури, яка здобулася на рекламу та поширення в постколоніальній Україні. мені було легко говорити з ним...

Ми планували з ним зустрітися у Батурині, він хотів подивитися ще раз і показати Ніні Бічуї Качанівку та Новгород- Сіверський - не судилося.

Дякую, Романе Івановичу, що Ви були! Хай Вам на небесних письменницьких столах пишеться легко і спадає на українську землю рясними талантами нашої літератури.

Кажуть, сьогодні, в день його поховання, у Львові дощ. Небо сумує за автором творів про Львів і львів'ян, батурян та киян - українське небо плаче за великим українцем, який посиротив землю... Василь ЧЕПУРНИЙ



Теги:Мальви, Орда, Роман Іваничук, чернігівська Просвіта, Батурин


Читайте також



Коментарі (0)
avatar