Відродження Батурина: вигадок не треба!
В газеті "День", яку я шаную і читаю регулярно з неослабним інтересом, є стаття Ярослави Різникової "До річниці знищення Батурина", на яку мушу відреагувати.
Авторка пише: "У 1992 році відразу після відновлення Незалежності завдяки голові Народного Руху України В’ячеславу Чорноволу й товариству «Просвіта» було започатковано традицію вшановування жертв Батуринської різні".
...Я розумію, що "чим далі від війни - тим більше ветеранів" І розумію, що постать Героя України приваблива так, що можна ще більше огероїзувати , але "люби, Боже, правду!" - не мав Чорновіл стосунку до відродження Батурина взагалі і до традиції вшанування жертв Батуринської різанини, зокрема. Точніше - приїздив, звісно, у Батурин, але паломництво всіх знакових постатей української політики до гетьманської столиці тут не йде в згадку. Можливо, як голова НРУ, ще підписав когось листа на батуринську тему... Все. Власне, не треба Чорноволу приписувати зайвого - від приписок його постать ні звищиться, ні розшириться...
Відродження Батурина, як і вшанування жертв різанини, вчиненої московськими військами, почалося завдяки чернігівським товариству "Просвіта" (тоді звалося Товариством української мови імені Т.Шевченка) та Народному Руху за перебудову. Коли ми вирішували план проведення походу "Дзвін- 90", постало питання: де його на території нашої області завершити? І я запропонував Батурин - заштатне, зацьковане містечко Бахмацького району у статусі "смт". Тим паче, що й Сумська область там була близько, якій ми мали передати естафету походу. І ось у Батурині вперше пролунала панахида по гетьману Мазепі, яку звершив єпископ Чернігівський і Сумський УАПЦ Роман Балащук (нині - митрополит Вінницький). Там вперше сотні людей почули вголос нелайливі слова про Мазепу, про знищення Батурина, бо на стадіон, де проходило дійство, з'їхалися за нашим закликом ніженці, бахмачани, конотопці, чернігівці... А коли наш просвітянський хор на чолі з Ларисою Куровською пішов на Гончарівку, де стояв палац Мазепи, і щось заспівали про Мазепу - з хащів, де пасла кіз, вийшла жінка, плачучи: "Вперше чую хороші слова про Мазепу!". Вона назвалася якоюсь його далекою родичкою, шкода - тоді не розпитали детальніше...
А на батуринську прощу першими зі столичних людей приїхали два народні депутати - Роман Іваничук та Богдан Козярський.
Наступного року ми провели похід "Козацькими шляхами" і також його завершили у Батурині. Там вперше прозвучала народжена в поході пісня "Козачка" (слова Надії Галковської, музика Миколи Збарацького). Завдяки Раїсі Кириченко пісня стала всеукраїнським шлягером. А в Батурині звучала ще одна прекрасна пісня (на слова Надії Арзамасової) "Котиться хвиля народного руху, гомін степами гуде".
Тоді і потім кожного року ми, чернігівські "Просвіта" і Рух, організовували у Батурині різні заходи і дійсно з 1992 року стали вшановувати і жертв різанини, встановивши завдяки селищному голові Іващенку пам'ятний хрест на Гончарівці. Та спершу там же, з ініціативи БОТУМ - Бахмацького осередку Товариства української мови імені Т.Шевченка (голова - Володимир Кашка) постала перша в Україні пам'ятна плита на честь гетьмана Мазепи. Пригадую, як ми з Володимиром Ступаком їздили на переговори з цього приводу до селищного голови Олександра Згурського - він, на наше диво, все дозволив. Я запитав - як так, адже Олександр Пилипович був членом бюро райкому компартії?. А він відповів: "У мене дядько був петлюрівським офіцером!". Неймовірно!
А вже ген згодом, коли ми проводили захід у Будинку культури і на сцені грав на лірі Антон Штепа - майстер- самоук із Сваричівки, я помітив у залі голову правління Національного банку Віктора Ющенка, який уважно слухав. Я запросив його на сцену та Віктор Андрійович відмовився...
...Я розумію, що наведені мною прізвища реальних учасників відродження Батурина менш звучні, ніж те, що прозвучало у авторки "Дня" (лауреатки літературних премій ім.Г.Сковороди та І.Франка, членкині НСЖУ - так вона підписалася!:)), але об'єктивність - основа правдивої журналістики.
Василь ЧЕПУРНИЙ
Авторка пише: "У 1992 році відразу після відновлення Незалежності завдяки голові Народного Руху України В’ячеславу Чорноволу й товариству «Просвіта» було започатковано традицію вшановування жертв Батуринської різні".
...Я розумію, що "чим далі від війни - тим більше ветеранів" І розумію, що постать Героя України приваблива так, що можна ще більше огероїзувати , але "люби, Боже, правду!" - не мав Чорновіл стосунку до відродження Батурина взагалі і до традиції вшанування жертв Батуринської різанини, зокрема. Точніше - приїздив, звісно, у Батурин, але паломництво всіх знакових постатей української політики до гетьманської столиці тут не йде в згадку. Можливо, як голова НРУ, ще підписав когось листа на батуринську тему... Все. Власне, не треба Чорноволу приписувати зайвого - від приписок його постать ні звищиться, ні розшириться...
Відродження Батурина, як і вшанування жертв різанини, вчиненої московськими військами, почалося завдяки чернігівським товариству "Просвіта" (тоді звалося Товариством української мови імені Т.Шевченка) та Народному Руху за перебудову. Коли ми вирішували план проведення походу "Дзвін- 90", постало питання: де його на території нашої області завершити? І я запропонував Батурин - заштатне, зацьковане містечко Бахмацького району у статусі "смт". Тим паче, що й Сумська область там була близько, якій ми мали передати естафету походу. І ось у Батурині вперше пролунала панахида по гетьману Мазепі, яку звершив єпископ Чернігівський і Сумський УАПЦ Роман Балащук (нині - митрополит Вінницький). Там вперше сотні людей почули вголос нелайливі слова про Мазепу, про знищення Батурина, бо на стадіон, де проходило дійство, з'їхалися за нашим закликом ніженці, бахмачани, конотопці, чернігівці... А коли наш просвітянський хор на чолі з Ларисою Куровською пішов на Гончарівку, де стояв палац Мазепи, і щось заспівали про Мазепу - з хащів, де пасла кіз, вийшла жінка, плачучи: "Вперше чую хороші слова про Мазепу!". Вона назвалася якоюсь його далекою родичкою, шкода - тоді не розпитали детальніше...
А на батуринську прощу першими зі столичних людей приїхали два народні депутати - Роман Іваничук та Богдан Козярський.
Наступного року ми провели похід "Козацькими шляхами" і також його завершили у Батурині. Там вперше прозвучала народжена в поході пісня "Козачка" (слова Надії Галковської, музика Миколи Збарацького). Завдяки Раїсі Кириченко пісня стала всеукраїнським шлягером. А в Батурині звучала ще одна прекрасна пісня (на слова Надії Арзамасової) "Котиться хвиля народного руху, гомін степами гуде".
Тоді і потім кожного року ми, чернігівські "Просвіта" і Рух, організовували у Батурині різні заходи і дійсно з 1992 року стали вшановувати і жертв різанини, встановивши завдяки селищному голові Іващенку пам'ятний хрест на Гончарівці. Та спершу там же, з ініціативи БОТУМ - Бахмацького осередку Товариства української мови імені Т.Шевченка (голова - Володимир Кашка) постала перша в Україні пам'ятна плита на честь гетьмана Мазепи. Пригадую, як ми з Володимиром Ступаком їздили на переговори з цього приводу до селищного голови Олександра Згурського - він, на наше диво, все дозволив. Я запитав - як так, адже Олександр Пилипович був членом бюро райкому компартії?. А він відповів: "У мене дядько був петлюрівським офіцером!". Неймовірно!
А вже ген згодом, коли ми проводили захід у Будинку культури і на сцені грав на лірі Антон Штепа - майстер- самоук із Сваричівки, я помітив у залі голову правління Національного банку Віктора Ющенка, який уважно слухав. Я запросив його на сцену та Віктор Андрійович відмовився...
...Я розумію, що наведені мною прізвища реальних учасників відродження Батурина менш звучні, ніж те, що прозвучало у авторки "Дня" (лауреатки літературних премій ім.Г.Сковороди та І.Франка, членкині НСЖУ - так вона підписалася!:)), але об'єктивність - основа правдивої журналістики.
Василь ЧЕПУРНИЙ
| Читайте також |
| Коментарі (1) |
|
| |
0
