Навіщо чернігівським чиновникам гласність при встановленні вартості проїзду?

Журналіста Ігоря Грищенка 27 травня 2013 року не допустили на засідання робочої групи в Чернігівській міській раді з питань реалізації цінової політики у житлово-комунальному господарстві та на міському пасажирському транспорті.
Ця робоча група повинна була розглядати питання щодо підвищення вартості проїзду в громадському транспорті Чернігова. Адже в місті приватні перевізники експлуатують аж біля 360 транспортних засобів для перевезення пасажирів замість оптимальної кількості у 280-300, а тарифи на проїзд у них вже сягають від 1,75 до 2,50 грн.
Проте, перший заступник чернігівського міського голови Сергій Андрос, під головуванням якого і проходило це засідання, послався на те, що засідання буде відбуватися в закритому режимі.

Наступного дня народний депутат 5, 6 скликань від Партії регіонів Сергій Андрос під час зустрічі з делегацією з п’яти небайдужих журналістів визнав свою помилку, вибачився за свої дії та наголосив, що не пустив журналіста на засідання робочої групи щодо перегляду тарифів на проїзд у громадському транспорті, бо той, на його думку, повинен показати посвідчення або мати на собі журналістський бейджик.
На цьому журналістський скандал і завершився.
Однак гіркий присмак залишився.

Судіть самі.

З 1-го травня 2013 року одночасно, без попередження населення усі перевізники підвищили вартість проїзду по маршруту Чернігів-Київ на 25% до рівня 50 грн. Попередній тариф у 40 грн. був встановлений у листопаді 2010 року. Тоді одноразове підвищення проїзду також склало 10 грн. або 33,3%.
Про причини підвищення проїзду чернігівці і гості міста дізналися лише з оголошень у салонах мікроавтобусів. Жодний друкований комунальний засіб інформації («Деснянська правда», «Гарт», «Чернігівські відомості») навіть на протязі місяця після підвищення ціни на проїзд не згадав про цю подію.
Офіційних пояснень про причини різкого підвищення вартості проїзду від чиновників чернігівці досі не дочекалися. Тож доводиться обмежитися неофіційною версією самих перевізників: «у зв’язку зі змінами в законодавстві, підвищенням цін на паливно-мастильні матеріали та запчастини».

Отакої!

По-перше, хотілося почути від чиновників і перевізників перелік конкретних змін у законодавстві, що призвели до підвищення вартості проїзду.

По-друге, посилання на значне підвищення цін на паливно-мастильні матеріали та запчастини не відповідає дійсності. Адже, навіть, офіційний індекс інфляції за період з листопада 2010 року по квітень 2013 року споживчих цін склав 5,7%, а курс долара США стабільно тримався у цей період на рівні біля 8 грн.

По-третє, вартість пального для 18-містних мікроавтобусів по маршруту Київ-Чернігів складає не більше 180-200 грн. за одну поїздку. Тож підвищення вартості проїзду одного пасажира на 10 грн. практично перекриває перевізникам витрати на пальне.

Може проблема в іншому?

Адже перевізники по маршруту Київ-Чернігів стабільно отримують мільйони гривень готівкою, що, без сумніву, створює сприятливі умови для розквіту корупції.

Не секрет, що власниками багатьох маршруток, якими здійснюються ці перевезення в області, є деякі чиновники та керівники комунальних закладів. Звісно, як правило, вони володіють цим транспортом через підставних осіб. Тож у чиновників не має жодних підстав турбуватися за інтереси чернігівців та створювати в місті робочі місця щоб люди менше їздили на заробітки у столицю. Адже їх добробут і статки зростають від підвищення тарифів на проїзд.