Наша писемність була задовго до кирилиці і латиниці

...Давні греки були впевнені, що скіфи знали мистецтво письма.
Про це, зокрема, писав грецький поет Аристофан (446—387 рр. до Різдва Христового).

В античних джерелах є непоодинокі повідомлення про листи скіфських царів - вони їх і читають, і надсилають.
Приміром, давньогрецький автор Аристокрит передає лист скіфского царя Атея візантійцям такого змісту: «Атей, цар скіфів, демосу Візантії. Не протидійте мені в зборі данини; інакше мої кобилиці будуть пити воду з ваших річок»...

Достеменно відомо, що в 380-тих роках після Різдва Христового святий Іоан Золотоустий, який сам був у Скіфії, мав звідти учнів, писав про існування скіфських і сарматських перекладів Святого Письма: "І скіфи, і савромати... оселилися біля самих околиць Всесвіту, перекладають Святе Письмо кожен на свою мову, і розмірковують про ці словеса"... У Криму, за даними цього "Житія" святого Кирила-Костянтина, святий Кирило у 860-861 рр. бачив русина і Євангеліє, писане руською мовою. Довго вчені сперечалися, що то за русин - варяг, чи, може, ще хто?

Замість того, щоб дочитати джерело до кінця. У якому чітко сказано, що напівболгарин Кирило порівнював мову русина зі своєю.
"Там же знайшов Євангеліє і Псалтир, написані руськими письменами, а також розмовляв з носієм тієї мови. Порівнявши її зі своєю мовою, розрізнив букви приголосні і голосні, і, творячи молитву Богу, незабаром почав читати і викладати (їх), і багато хто дивувався йому".

Ясно, що ніяк варязька мова не могла бути схожою на болгарську мову Кирила, а лише мова Русі, тобто України (бо від 861 року до підкорення Києвом Залісся лишалося ще більше ста років)...

З "Книги розпису наук" Абуль-Фараджа Мухаммеда ібн-аби-Якуб, відомого під прізвиськом Ібн-ан-Надіма (писав в 987-8 по Р. X.): "Руські письмена. Мені розповідав один, на правдивість якого я покладаюся, що один з царів гори Кабко послав його до царя Русів, він стверджував, що вони мають письмена, вирізані на дереві. Він же показав мені шматок білого дерева, на якому були зображення, не знаю чи були вони слова, або окремі літери"... Арабський мандрівник Ібн Фадлан свідчить, що на пам'ятнику, поставленому русами одному небіжчику, "вони написали ім'я померлої людини і ім'я царя русів"... А ось дані нашого літопису Русь у 911 і 945 р. уже пише "хартії" (грамоти): "В літо 945. Прислали Роман, і Костянтин, і Стефан послів до Ігоря, щоб відновити попередній мир. Ігор же говорив з ними про мир. Послав Ігор своїх мужів до Романа. Зібрав Роман своїх бояр і сановників. І привели руських послів, і звеліли їм говорити і писати на хартію сказане обома [сторонами] відповідно попередньому мирному договору, укладеному за царів Романа, і Костянтина, і Стефана, христолюбивих владик: Великий князь Руський і бояри його хай посилають на те в Грецьку землю до великих царів грецьких кораблі, скільки хотять, з послами своїми і купцями, як то для них установлено. [Досі] носили посли печатки золоті, а купці — срібні. Нині ж звелів князь ваш посилати грамоти до нас, царів, що послані від них посли і купці хай приносять грамоту, в якій буде написано про це: скільки послано кораблів, і аби ми з того упевнилися, що ідуть вони з миром.

А коли без грамоти прийдуть і будуть взяті нами, то будемо тримати і охороняти, доки не повідомимо князеві вашому. А коли в руки не даватимуться і опір чинити стануть,— то будуть убиті, і хай смерть їхня не буде відомщена князем вашим. А коли втечуть і повернуться на Русь, то ми напишемо князеві вашому, і хай робить, що хоче"...

Тому писемність на українських землях була задовго до кирилиці. Проте, чи потрібно міняти кирилицю на латиницю?

Олександр ПАЛІЙ