Нам цього літа не вистачало...

Літо, як правило — це щось занадто коротке
Для виконання не те щоби мрій, а планів.
Літо — це вибух: у пам’яті знов воронка.
Літо — це спалах, а отже пейзажна фотка
На ноутбука, планшета, айфона екрані.
Пам’ять подібна шраму, а літо — рані.
Я бурмочу це все — філософствую типу.
Перебираю тим часом в кухонній шафі
Сушені груші й м’яту, гриби і липу;
Лізу до іншої шафи — в вітальні — зі скрипом.
Міль ще не встигла з’їсти ні шарф, ні шапку,
Інші майбутні осінньо-зимові шати.
Отже це привід уже навпаки радіти
Факту, що літо коротке і міль не з’їла
Наше майбутнє. Бредуть у науку діти,
Фермери звозять врожай і гасять кредити,
Танки з заводів їдуть у Збройні Сили.
Все це із їхнього боку, звичайно, мило.
З іншого ж боку цього надзвичайно мало.
До нас життя пливло і без нас поплине.
Це як бажання чогось, крім хліба і сала.
Чогось, що нам цього літа не вистачало.
Не вистачало тижня, доби, хвилини,
Рівних до тих, як коли ми були малими.
Чогось, що нам дозволяло б рости і далі.

Олексій МАСЛОВ