В передчутті осені

Намарні спроби павутинок перечепити мою лісову стежку непомильно свідчать про вже спроектоване бабине літо. Горобина рясною червонністю прогнозує сніжну зиму, але червонотіла бабка, що пропелерно обвіяла мене, ще втримує літо. Насичений прогрітим теплом запах хвої, що так рідко траплявся легеням цього літа, мав би розслабляти, аж ні - підкреслює: і цього воєнного літа розслабитися не вдалося. Жовті вкраплення в зеленій кроні берізки нагадують сивіючу жінку, що не визнає хімічного фарбування. А моя знайомиця - одинока груша верхівку вимастила міддю осені, що вже скрадливо підступає. Ожина, що тут зветься медведикою, в помсту за три жмені лискучих ягід розв'язала шнурки на кросівках, а розчепірені минулорічні соснові шишки під м'якими підошвами нав'язують кардіологічний масаж стоп. Сіро- білий метелик сів був на сіру штанину та швидко зрозумів ненадійність базування. Дятел підтвердив. Рідкісна в лісі лугова смолка червоною цяткою провела жабеня, якому геть нічого робити в сухому шиголлі.

Василь ЧЕПУРНИЙ