Найстаріший блогер України -- на сайті "Сіверщини"
Щойно на нашому сайті з'явився блог видатного українського поета - уродженця Чернігівщини, що живе в Мюнхені, лауреата Національної Шевченківської премії, знаного перекладача, мовознавця Ігоря Качуровського. Поважному метру -- 94 роки!
Ігор Васильович Качуровський народився 1 вересня 1918 року в місті Ніжин (Ніжен) у родині випускників Київського університету. Батько був юристом, згодом спеціалізувався ще й з економіки, певний час обіймав посаду помічника державного секретаря Центральної Ради. Мати закінчила жіночі курси при Київському університеті з фаху історії.
Перші 12 років прожив у с. Крути (нині Ніжинського району Чернігівської області). У 1932 р. сім’я, рятуючись від переслідувань, виїхала до Курська (Росія). Навчався в Курському педагогічному інституті. 1942 року повернувся на Україну, в 1943-му рушив на Захід, з 1945 р. — в Австрії.
Друкувався від 1946 р., наступного року одержав премію за новелу «Пашпорт»; співпрацював із редакцією журналу «Літаври». Один із членів-засновників Спілки українських науковців, літераторів і мистців у Зальцбурзі.
У 1948 р. еміґрував до Аргентини. Жив у Буенос-Айресі, працював робітником у порту. Водночас редаґував журнал «Пороги», був співробітником журналів «Овид», «Мітла», «Нові дні». Був слухачем Графотехнічного (літературного) інституту (1958–62), у 1963–64 рр. – викладач давньої української літератури в Католицькому університеті, у 1968 р. — російської літератури в університеті El Salvador (Буенос-Айрес).
У 1969 р. виїхав до Мюнхена (ФРН), однак залишився громадянином Аргентини. Як літературний оглядач української редакції Радіо «Свобода» в 1970–80-х рр. підготував і начитав понад 2 тис. радіобесід. В Українському вільному університеті (Мюнхен) захистив докторську дисертацію з філософії «Давні слов’янські вірування та їх зв’язок з індо-іранськими релігіями»; від 1973 р. — викладач УВУ, від 1982 — професор; на філософському факультеті викладав віршознавство, стилістику, теорію літературних жанрів, історію української літератури 1920–30-х рр., історію середньовічного європейського письменства.
Член об’єднання українських письменників на еміґрації «Слово», Спілки аргентинських письменників SADE (Sociedad Argentina de Escritores), Національної спілки письменників України (з 1992).
Видав популярну розвідку з мікології «Путівник для грибарів» (під однією обкладинкою з путівником «З Києва до Качанівки через Ніжин», укладеним В. Я. Барановим; Київ, 2011).
Перші його блоги -- "Скільки було Сталінів" та "На мовні теми". Їх можна прочитати на сайті "Сіверщини"! Заходьте за мудрістю!
Ігор Васильович Качуровський народився 1 вересня 1918 року в місті Ніжин (Ніжен) у родині випускників Київського університету. Батько був юристом, згодом спеціалізувався ще й з економіки, певний час обіймав посаду помічника державного секретаря Центральної Ради. Мати закінчила жіночі курси при Київському університеті з фаху історії.
Перші 12 років прожив у с. Крути (нині Ніжинського району Чернігівської області). У 1932 р. сім’я, рятуючись від переслідувань, виїхала до Курська (Росія). Навчався в Курському педагогічному інституті. 1942 року повернувся на Україну, в 1943-му рушив на Захід, з 1945 р. — в Австрії.
Друкувався від 1946 р., наступного року одержав премію за новелу «Пашпорт»; співпрацював із редакцією журналу «Літаври». Один із членів-засновників Спілки українських науковців, літераторів і мистців у Зальцбурзі.
У 1948 р. еміґрував до Аргентини. Жив у Буенос-Айресі, працював робітником у порту. Водночас редаґував журнал «Пороги», був співробітником журналів «Овид», «Мітла», «Нові дні». Був слухачем Графотехнічного (літературного) інституту (1958–62), у 1963–64 рр. – викладач давньої української літератури в Католицькому університеті, у 1968 р. — російської літератури в університеті El Salvador (Буенос-Айрес).
У 1969 р. виїхав до Мюнхена (ФРН), однак залишився громадянином Аргентини. Як літературний оглядач української редакції Радіо «Свобода» в 1970–80-х рр. підготував і начитав понад 2 тис. радіобесід. В Українському вільному університеті (Мюнхен) захистив докторську дисертацію з філософії «Давні слов’янські вірування та їх зв’язок з індо-іранськими релігіями»; від 1973 р. — викладач УВУ, від 1982 — професор; на філософському факультеті викладав віршознавство, стилістику, теорію літературних жанрів, історію української літератури 1920–30-х рр., історію середньовічного європейського письменства.
Член об’єднання українських письменників на еміґрації «Слово», Спілки аргентинських письменників SADE (Sociedad Argentina de Escritores), Національної спілки письменників України (з 1992).
Видав популярну розвідку з мікології «Путівник для грибарів» (під однією обкладинкою з путівником «З Києва до Качанівки через Ніжин», укладеним В. Я. Барановим; Київ, 2011).
Перші його блоги -- "Скільки було Сталінів" та "На мовні теми". Їх можна прочитати на сайті "Сіверщини"! Заходьте за мудрістю!
Читайте також |
Коментарі (2) |
| |