На конкурс «Хато моя, біла хато»

А долю не здолати

Крізь широкі світи, крізь буремні роки
Доля так заведе, що її не здолати.
Крізь тумани, сніги швидкоплинні думки
Повертають у снах нас до білої хати.

У ранковій росі соняхи золоті,
Щиро бджоли ведуть тиху пісню медову.
Будять в серці вони мої молитви святі,
З материнським теплом чарівну колискову.

Не підкуплять тебе слимаки-бариші,
Не захмарять тебе піднебесні хороми.
Ти корінням навік проросла у душі.
І образить тебе непідступно нікому.

Рушниками в квіту — хліб святий на столі.
Нагадають тебе пурпурові жоржини.
В оту хату зайди, поклонись тій землі,
В білу хату зайди — не минеш Україну!

Біла хато моя, Ти — любов, Ти — сім’я.
Дай напитись душі із криниці води.
Біла хато моя, українська земля,
Я з тобою повсюди назавжди-назавжди…

Степан ПІВТОРАЦЬКИЙ,
с. Вертіївка Ніжинського району
Газета "Біла хата"