На грудях Драча був тільки рухівський значок
Разом з багатьма українцями, рухівці провели в останній путь Івана Драча...
Зранку панахида у Володимирському.
Після неї я встиг проголосувати закони про Нацбезпеку та Антикорупційний суд і поїхав на поховання вже на батьківщині поета у селі Теліженці Тетіївського району (170 км)
Царства небесного...
Я готувався до виступу і ось основні тези:
«Іван Федорович був справжнім митцем.
Він творив в усіх сферах життя і все, до чого торкався його талант, оживало, вирувало, дихало.
Це беззаперечно стосується його творчості, але я, як політик, хотів би підкреслити, що це справедливо стосується і іншого творіння, до якого він доклався - Народного Руху України. І незважаючи на, здавалось би, цинічний світ політики, Іван Федорович і до нього підійшов як митець, безкомпромісно щирий у боротьбі за незалежність України і за те, щоб в країні все було до ладу.
І він справді був і лишиться неповторним. Вірним собі, творчості і Україні.
Великим щастям є жити з такими людьми в один час, говорити однією мовою, боротись за одну державу.
Та як писав він сам:
Щастя — це те, що було,
Щастя — це те, що буде,
Щастя — це те, що минає.
І якщо сьогодні ми зібралися, щоб віддати шану щастю, яке минуло, то щастя, що буде - ще обов'язково попереду - успішна і щаслива Україна, яку так палко любив і за яку так самовіддано боровся Іван Федерович Драч.
Символічно, що на грудях Івана Драча не було жодних нагород.
Лише одна відзнака - рухівський значок!
Мені приємно, що свого часу отримав, можна сказати благословіння, від Івана Федоровича. Ми були на конференції в Одесі по історії Руху. А потім я запросив Його поїхати зі мною до в бізнес-школу на мою зустріч з підприємцями. Іван Федорович сів у передостанній ряд і три години слухав доповідь мою та всі відповіді на запитання. А післ підійшов, потиснув руку і сказав: «Рух у надійних руках. Я спокійний».
Дуже вдячний за довіру і ніколи цього не забуду.
Ми будемо увічнювати пам’ять про великого українця. Вулиці, школи носитимуть його ім’я. І ту справу, яку він починав достойно продовжимо»
Сказав я трохи більше і, мабуть, не так складно як написано.
Знаєте, якесь не зрозуміле відчуття дорослішання на душі. Ще одного з батьків Руху не стало...
Віктор КРИВЕНКО
На фото: похорон у Теліжинцях
Зранку панахида у Володимирському.
Після неї я встиг проголосувати закони про Нацбезпеку та Антикорупційний суд і поїхав на поховання вже на батьківщині поета у селі Теліженці Тетіївського району (170 км)
Царства небесного...
Я готувався до виступу і ось основні тези:
«Іван Федорович був справжнім митцем.
Він творив в усіх сферах життя і все, до чого торкався його талант, оживало, вирувало, дихало.
Це беззаперечно стосується його творчості, але я, як політик, хотів би підкреслити, що це справедливо стосується і іншого творіння, до якого він доклався - Народного Руху України. І незважаючи на, здавалось би, цинічний світ політики, Іван Федорович і до нього підійшов як митець, безкомпромісно щирий у боротьбі за незалежність України і за те, щоб в країні все було до ладу.
І він справді був і лишиться неповторним. Вірним собі, творчості і Україні.
Великим щастям є жити з такими людьми в один час, говорити однією мовою, боротись за одну державу.
Та як писав він сам:
Щастя — це те, що було,
Щастя — це те, що буде,
Щастя — це те, що минає.
І якщо сьогодні ми зібралися, щоб віддати шану щастю, яке минуло, то щастя, що буде - ще обов'язково попереду - успішна і щаслива Україна, яку так палко любив і за яку так самовіддано боровся Іван Федерович Драч.
Символічно, що на грудях Івана Драча не було жодних нагород.
Лише одна відзнака - рухівський значок!
Мені приємно, що свого часу отримав, можна сказати благословіння, від Івана Федоровича. Ми були на конференції в Одесі по історії Руху. А потім я запросив Його поїхати зі мною до в бізнес-школу на мою зустріч з підприємцями. Іван Федорович сів у передостанній ряд і три години слухав доповідь мою та всі відповіді на запитання. А післ підійшов, потиснув руку і сказав: «Рух у надійних руках. Я спокійний».
Дуже вдячний за довіру і ніколи цього не забуду.
Ми будемо увічнювати пам’ять про великого українця. Вулиці, школи носитимуть його ім’я. І ту справу, яку він починав достойно продовжимо»
Сказав я трохи більше і, мабуть, не так складно як написано.
Знаєте, якесь не зрозуміле відчуття дорослішання на душі. Ще одного з батьків Руху не стало...
Віктор КРИВЕНКО
На фото: похорон у Теліжинцях
| Читайте також |
| Коментарі (0) |