На 100 років Нечуя тихо як у раю.

100 років із дня смерти Нечуя-Левицького - і тишина...

А між тим не Гоголь, а саме Нечуй дав найорганічнішу картину московського дємона. У "Хмарах".

Дожив Нечуй до постання УНР. У тому Києві. І помер у тому нетривкому УНР. Навіть гетьманського перевороту не діждав.

Боюся цього Нечуя. Страшно, коли їду його вулицею у Києві - як раз у хащах за Байковим. ...Онук унійного священика. ...Бездітний геній. Саме він, ніби за чаєм, нашептав: самі ж, козаки-міщани, пускаємо до серця московських змій. Ми - співучасники московського гріха.

Я теж пустив був цих плазунів. У Стеблеві, на згарищі його родової церкви. Там тепер "править" один із персонажів його "Хмар" - протоієрей Ніколай.

Як там співали випускнички КДА у "Хмарах", приймаючи митрополита-катсапа: "Царю Небесний, Утішетилю, Душе істини..."

На 100 років Нечуя тихо як у раю.

Ростислав МАРТИНЮК