Нечуй
Зараз Нечуй-Левицький, мабуть, мій улюблений письменник.
Без перебільшення Іван Нечуй-Левицький - це український геній. Це один з батьків української модерної нації і державності. На жаль, досі гідно не оцінений і не пошанований. Це геній рівня Тараса Шевченка, Пантелеймона Куліша, Бориса Грінченка. Не менше.
Ми маємо велику проблему викладання української літератури у школі. Коли я у школі читав Нечуя-Левицького у школі, він не запалив мене. На жаль, я не мав достатньо життєвого досвіду і знання, щоб осягнути геній Нечуя-Левицького і гідно оцінити його твори. Тому українську літературу, а насамперед Шевченка, Куліша, Нечуя-Левицького треба перечитувати у дорослому віці. Що тут казати, якщо тільки у тридцять років я зрозумів, що п’єса Старицького «За двома зайцями» - це насправді переробка твору Нечуя-Левицького «На кожум‘яках».
Нечуй-Левицький - син українського православного священика, зі священичого роду дуже добре знав, яка вона справжня старосвітська Українська Православна Церква. На його очах відбувається реальна русифікація і знищення споконвічних традицій Української Православної Церкви. Тому у творах Левицького ми можемо побачити і відчути хроніку зросійщення нашої Церкви.
Нечуй-Левицький - це борець проти рускава міра. Працюючи у гімназіях Каліша і Селеця усвідомив, що він сам стає інструментом русифікації і поширення рускава міра. Він на прикладі поляків зрозумів, що так само знищується і русифікується український народ. Тому подальше своє життя Нечуй-Левицький присвячує викриттю смертоносного рускава міра.
Він, як і Куліш чудово розуміли, шо для народження української модерної нації потрібен переклад Біблії сучасною літературною українською мовою! І Нечуй-Левицький долучається до цивілізаційного проекту Пантелеймона Куліша по перекладу Біблії українською мовою. І тільки за цю титанічну працю Куліш і Нечуй-Левицький заслужили на вічне поминання у наших церквах. Іменами цих велетів мають називатися вулиці і великі проспекти українських міст.
Нещодавно мені трапилося купити стару листівку 1918 року - видану у рік смерті Івана Нечуя-Левицького і мабуть після того, я собі його по новому відкрив. Відкрив його геніальність. Перечитав «Старосвітські батюшки і матушки», «Хмари».
Нечуй-Левицький, як справжні геній не був гідно пошанований за життя. Він помер у забутті. Останні дні провів у Дегтярівській богадільні, у так званому «шпиталі для одиноких людей», де й помер без догляду 2 квітня 1918 року. Слава Богу, дочекався геній проголошення незалежності Української Народної Республіки.
Відкрийте і для себе геній Івана Нечуя-Левицького. Якщо немаєте часу прочитати, то бодай переслухайте книги. Є багато аудіоначиток на ютубі. Він зафіксував у своїх книгах ту святу старосвітську Україну, яку ми безповоротно втратили і вже тридцять років безуспішно нагаємося реконструювати.
Нечуй-Левицький актуальний, як ніколи!
Андрій КОВАЛЬОВ
Без перебільшення Іван Нечуй-Левицький - це український геній. Це один з батьків української модерної нації і державності. На жаль, досі гідно не оцінений і не пошанований. Це геній рівня Тараса Шевченка, Пантелеймона Куліша, Бориса Грінченка. Не менше.
Ми маємо велику проблему викладання української літератури у школі. Коли я у школі читав Нечуя-Левицького у школі, він не запалив мене. На жаль, я не мав достатньо життєвого досвіду і знання, щоб осягнути геній Нечуя-Левицького і гідно оцінити його твори. Тому українську літературу, а насамперед Шевченка, Куліша, Нечуя-Левицького треба перечитувати у дорослому віці. Що тут казати, якщо тільки у тридцять років я зрозумів, що п’єса Старицького «За двома зайцями» - це насправді переробка твору Нечуя-Левицького «На кожум‘яках».
Нечуй-Левицький - син українського православного священика, зі священичого роду дуже добре знав, яка вона справжня старосвітська Українська Православна Церква. На його очах відбувається реальна русифікація і знищення споконвічних традицій Української Православної Церкви. Тому у творах Левицького ми можемо побачити і відчути хроніку зросійщення нашої Церкви.
Нечуй-Левицький - це борець проти рускава міра. Працюючи у гімназіях Каліша і Селеця усвідомив, що він сам стає інструментом русифікації і поширення рускава міра. Він на прикладі поляків зрозумів, що так само знищується і русифікується український народ. Тому подальше своє життя Нечуй-Левицький присвячує викриттю смертоносного рускава міра.
Він, як і Куліш чудово розуміли, шо для народження української модерної нації потрібен переклад Біблії сучасною літературною українською мовою! І Нечуй-Левицький долучається до цивілізаційного проекту Пантелеймона Куліша по перекладу Біблії українською мовою. І тільки за цю титанічну працю Куліш і Нечуй-Левицький заслужили на вічне поминання у наших церквах. Іменами цих велетів мають називатися вулиці і великі проспекти українських міст.
Нещодавно мені трапилося купити стару листівку 1918 року - видану у рік смерті Івана Нечуя-Левицького і мабуть після того, я собі його по новому відкрив. Відкрив його геніальність. Перечитав «Старосвітські батюшки і матушки», «Хмари».
Нечуй-Левицький, як справжні геній не був гідно пошанований за життя. Він помер у забутті. Останні дні провів у Дегтярівській богадільні, у так званому «шпиталі для одиноких людей», де й помер без догляду 2 квітня 1918 року. Слава Богу, дочекався геній проголошення незалежності Української Народної Республіки.
Відкрийте і для себе геній Івана Нечуя-Левицького. Якщо немаєте часу прочитати, то бодай переслухайте книги. Є багато аудіоначиток на ютубі. Він зафіксував у своїх книгах ту святу старосвітську Україну, яку ми безповоротно втратили і вже тридцять років безуспішно нагаємося реконструювати.
Нечуй-Левицький актуальний, як ніколи!
Андрій КОВАЛЬОВ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |