Музика шуму чи музика душі?
Поп музика, що її продає світ- це не музика. Це шум, схема, картинка, комерційний продукт. Це подобається, чи точніше, до цього звикають, бо не мають вибору. Радіо, телебачення, більшість виконавців ( не всі!) отримують своі гроші тільки за те, що повторюють те, що їм надсилають у навушники, або читають з папірця чи телемонітора, (не всі), використовують людей для свого збагачення.
Музика, справжня музика- це така, що торкається глибин серця, пронизує душу. Змушує здригнутися, викликає цілющі сльози, осяює проміннями посмішок, дарує почуття. І дає можливість існувати, рухатися вперед, дає розуміння! Щоб ми відчували в собі життя.
Що змушує нас здригнутись. Я повторю, тому що це важливо, музика змушує нас відчути все знову. Або поділяє знання, спогад, дає посил, чи просто полегшення.
На жаль, тепер, щоб бути на сцені, недостатньо просто співати, треба бути « продуктом». Під владою виробників, ділових персон, заради ефемерної слави, не з любові до мистецтва і до людей.. 90 % артистів пристосовуються до цих правил і продають брак! Тоді, коли справжні художники,що люблять і поважають людей, що живуть і творять для них, тихо і повільно помирають десь в своїх закутках.. Переповнені образи і обурення тим, що не можуть існувати так, як це мусило б бути!
Артист- це вільне створіння, пов‘язане з усім. Це той, хто розуміє, і творить тому, що не може інакше. Це - місія. Артист без сцени- вмирає! Для будь-якого суспільства це самогубство, тому, що артисти- це провісники. Такі, що розуміють суспільне несвідоме, і вказують, ведуть до еволюції.
Нічого для мене в житті нема дорожчого, ніж коли мої почуття приносять емоції, бо саме тоді я знову відчуваю, слухаю, чую, коли я знаю, що живу, насправді живу.
Не можна більше дозволяти, щоб артисти умирали! Треба повернутися обличчям до цієї проблеми! Ми втрачаємо справжні тексти, справжню музику. Ідея слави - це порожнеча, бути зіркою стає професією. Це вульгарно. Це породжує непорозуміння, це загравання з суспільством. Це недовговічне, в нім агресія і маніпуляція. Можливо, ми відчуваємо себе все більше розгубленими тому, що бачимо все менше людей, котрими ми могли би захоплюватись.
Це відбувається всюди в світі, в усіх країнах, більш менш те саме.
Змінити це можна певно, тільки виховуючі молоде покоління в повазі до культури, зі знанням своєї і світової класики. Ті, хто пізнав справжнє, вже не зможуть миритися з нав‘язуваними підробками. І артисти не зможуть виправдовуватися. що пропонують те, що подобається людям. Суспільство - це ми, і міняти його ми мусимо всі разом!
Поль МАНАНДИЗ
Музика, справжня музика- це така, що торкається глибин серця, пронизує душу. Змушує здригнутися, викликає цілющі сльози, осяює проміннями посмішок, дарує почуття. І дає можливість існувати, рухатися вперед, дає розуміння! Щоб ми відчували в собі життя.
Що змушує нас здригнутись. Я повторю, тому що це важливо, музика змушує нас відчути все знову. Або поділяє знання, спогад, дає посил, чи просто полегшення.
На жаль, тепер, щоб бути на сцені, недостатньо просто співати, треба бути « продуктом». Під владою виробників, ділових персон, заради ефемерної слави, не з любові до мистецтва і до людей.. 90 % артистів пристосовуються до цих правил і продають брак! Тоді, коли справжні художники,що люблять і поважають людей, що живуть і творять для них, тихо і повільно помирають десь в своїх закутках.. Переповнені образи і обурення тим, що не можуть існувати так, як це мусило б бути!
Артист- це вільне створіння, пов‘язане з усім. Це той, хто розуміє, і творить тому, що не може інакше. Це - місія. Артист без сцени- вмирає! Для будь-якого суспільства це самогубство, тому, що артисти- це провісники. Такі, що розуміють суспільне несвідоме, і вказують, ведуть до еволюції.
Нічого для мене в житті нема дорожчого, ніж коли мої почуття приносять емоції, бо саме тоді я знову відчуваю, слухаю, чую, коли я знаю, що живу, насправді живу.
Не можна більше дозволяти, щоб артисти умирали! Треба повернутися обличчям до цієї проблеми! Ми втрачаємо справжні тексти, справжню музику. Ідея слави - це порожнеча, бути зіркою стає професією. Це вульгарно. Це породжує непорозуміння, це загравання з суспільством. Це недовговічне, в нім агресія і маніпуляція. Можливо, ми відчуваємо себе все більше розгубленими тому, що бачимо все менше людей, котрими ми могли би захоплюватись.
Це відбувається всюди в світі, в усіх країнах, більш менш те саме.
Змінити це можна певно, тільки виховуючі молоде покоління в повазі до культури, зі знанням своєї і світової класики. Ті, хто пізнав справжнє, вже не зможуть миритися з нав‘язуваними підробками. І артисти не зможуть виправдовуватися. що пропонують те, що подобається людям. Суспільство - це ми, і міняти його ми мусимо всі разом!
Поль МАНАНДИЗ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |