Мова - питання національної безпеки

«Виховувати треба, коли ще поперек ліжка лежить, як повздовж — уже пізно», — народна українська мудрість, що дуже в тему, якщо мова йде про новий Закон «Про освіту». Те, що систему освіти треба реформувати, ні в кого не викликало заперечень. А от перші кроки на цьому шляху чомусь викликали обурення у частини світової спільноти.

З хронології питання

5 вересня Верховна Рада України ухвалила закон «Про освіту», який передбачає введення 12-річної середньої освіти для дітей, які підуть до школи з наступного року.

Законом передбачено, що представникам національних меншин України гарантується право на навчання в комунальних закладах для отримання освіти поряд із державною мовою відповідної національної меншини. Це право реалізується через класи (групи) з навчанням мовою відповідної національної меншини поряд із державною мовою. За 20 днів по тому Президент підписав закон.

"Очікуваними результатами прийняття Закону України "Про освіту" є створення системи освіти нового покоління, що забезпечить умови для здобуття освіти всіма категоріями населення України, ефективної системи забезпечення всебічного розвитку людини та сприятиме істотному зростанню інтелектуального, культурного, духовно-морального потенціалу суспільства та особистості", — прописано у пояснювальній записці.

Камінь спотикання — навчання виключно державною мовою

Так склалося історично, що румунські і угорські громади в Україні мали можливість навчатися і здобувати середню освіту рідними мовами.

З прийняттям закону все виглядає так, що права меншин начебто зменшуються.
Юридична точка зору: свого часу Україна ратифікувала Європейську хартію регіональних мов або мов меншин. Але ця хартія не передбачає зобов’язанням нашої країни надавати повну освіту, і тим більш – викладання всіх предметів мовою меншини.

До того ж, в жодній з країн-підписантів немає школи з навчанням всіх предметів українською мовою (чи мовою будь-якої іншої національної меншини). Іде мова про навчання української мови як предмета або вивчення кількох предметів українською мовою.

Натомість, там діють спеціальні групи чи класи з вивчення рідної мови. Таку ж схему пропонує й українське Міносвіти.
Відтак, закон відповідає європейській практиці.

Політичний присмак резонансу

На думку міністра закордонних справ України Павла Клімкіна, наразі критикують не сам закон, а "інтерпретації й ілюзії".

"Все дуже просто: ми хочемо додати освіту українською, а не забрати освіту мовами національних меншин", - сказав Клімкін.

Політологи не виключають, що саботаж має підґрунтя проросійського впливу на спільноту. Тобто створення навколо України іміджу націоналістичної країни.

Наразі склалася ситуація коли діти нацменшин, "закінчуючи школу за бюджетні кошти, не володіють українською мовою".

"Більше того – вони не можуть вступати до вищих навчальних закладів нормально. Тому що вони складають, наприклад, зовнішнє незалежне оцінювання з дуже низьким результатом. І в зв’язку з цим ми отримуємо такий анклав де виходить дитина з повною середньою освітою, але вона не може спілкуватись державною мовою, вона ніколи не потрапить на державну службу", – пояснила Міністр освіти Лілія Гриневич.
Почасти молодь через незнання державної мови, вимушена емігрувати.

До того ж, на хвилі патріотизму, що так потрібна у час військової агресії, мовне питання все ж має суттєве значення. Звичайно, вболівати за долю країни можна й не українською, однак це вже справа поваги до держави у якій ти живеш.

Регіональний аспект. Під прицілом - Чернігівщина

Чернігівська область, враховуючи її географічне розташування, має значний відсоток російськомовного населення. Думають неукраїнською в сіверському прикордонні і через російський «блакитний екран», який у багатьох населених пунктах є або якіснішим (по сигналу), або ж взагалі єдиним.
Насторожує й те, що абітурієнти Чернігівщини в лідерах тих, хто для ЗНО поміж інших іноземних мов обирають російську.

Маємо й інший аспект – так звана «смуга російської мови» на півночі Чернігівської області, включаючи більшу частину Семенівського і Новгород-Сіверського районів. Навіть якщо навчання у школах тут і проводили українською, все ж мова позаурочного спілкування, виховного процесу була російська. Таким чином, із єдиного інформаційного українського простору випадали цілі покоління випускників. І хоча прямо порівняти це із ситуацією з угорською та румунською меншиною не можна, певні занепокоєння все ж є.
* * *
Витіснення будь-якою іншою іноземною мовою українських слів з голів молоді часто тягне за собою стирання приналежності до нації. Що рано чи пізно все ж ставитиме такій молодій людині питання вибору громадянином якої країни він є. А відтак, новий закон про освіту сприятиме тому, що українці у процесі здобуття знань та вмінь ідентифікуватимуть себе як громадяни держави Україна.

Микола СІРИК