Московська попса хоч убий

Став свідком "корпоративу" для випускників 4-Б класу однієї з київських шкіл.

Взагалі уяснив, що це власне київські діти лише після оголошення "лабухів" - вони з присвятою заграли їм шось московського.

До того сидів у ресторані й дослухався до зграйки нешокаючих школярчиків - за якийсь час всерйоз був почислив їх за гостей із РФ. Фрустрацію зняла дородна мама, яка погукала: "Ну всьо, ідьомтє ДО НАС".

Рятівна малоросійська граматика...

Діточки хороші - дружньо танцювали. Пісні й далі були "тока па-русскі". Коли захекалися - дорослим дали Енріко Іґлесіаса. Ну й далі - отнюдь нє ватний репертуар.

Але що підштовхує зовні пртомних українців розтлівати дітей московською попсою? Чому вона має бути ХОЧ УБИЙ? Навіть дорослим не прописаний цей дуст. А от дітям - натє. 10-річним дітям - 2008 року народження?

На все це є практичні відповіді. Їх треба давати. Інакше для чого це все: ато, оос, упа й уенер.

Ростислав МАРТИНЮК