Moskovia versus pax fenno-ugrika quo vadis
Наш світ уже вкотре огорнули сутінки, які зародилися й прийшли зі Сходу, затуливши нам сонце. І знову Ненька-Україна – славнозвісна Terra Cossacorum – із відкритим забралом встала на захист Європи, як і колись до того. Але нині ми не одні, про що свідчать постачі різного озброєння та грошової допомоги з країн Заходу. Водночас на нашому боці є й ті, про яких досі говорять стиха, ніби не помічаючи. Мова про численні корінні народи ресурсної федерації Московії, якщо конкретніше – фіно-угрів, національне пробудження та усамостійнення (набуття довгоочікуваного суверенітету) яких становить загрозу для кремлівського режиму.
Прикро, що деякі громадяни України, зір яким цілком природно застелила лють до окупантів, намагаються не помічати уярмлені століттями етноси. Окремі наші співвітчизники, здебільшого у соціяльних мережах, навіть припасовують до отари росіян/московитів тих, чию історію, мову, культуру й традиції не знають і знати не бажають, адже так легше ненавидіти. Не буду адвокатом "хороших русскіх", оскільки їх, як відомо, не видно у тепловізор; спробую стати захисником пригноблених Кремлем фіно-угрів (комі, мокша, ерзя, марі, удмуртів, мансі тощо). Одразу наголошу, що й серед них є "білі ворони" на службі окупанта. Тá хіба у родині не без виродка, згадаймо манкуртів Івана Носа чи Володимира Винниченка, перш ніж шукати в оці чужого скалку, варто вийняти з власного колоду.
На тепер украй важливо усвідомити, що дезінтеґрація та фраґментація РФ не можливі без двох чинників: зовнішнього – поразки армії аґресора на полі бою в Україні; внутрішнього – повстання/бунту, на який нібито нездатні жителі суміжної території. Якщо з запальними народами Північного Кавказу (багаторічна визвольна боротьба ічкерійського народу яскравий тому приклад) і тюрками (татари й башкири) зрозуміло, то з фіно-уграми... "не все так однозначно". Саме ці нечисельні етноси найбільше асимільовані (читайте – змосковщені), знекровлені та піддані штучно насадженому імперіялістами явищу яничарства змалечку.
До прикладу, мокші (назву яких малограмотні українськомовні малороси свідомо застосовують для образливого позначення московитів) майже не спілкуються рідною мокшанською мовою, яку ніде використати, крім хіба нечастих (раз-два на місяць, а то й рідше) побутових розмов із дідами та бабами у селі, та позбавлені тяглої у віках родової пам'яти. Водночас поодинокі представники цього народу з 1920-х років беззмінно займають високі посади у колоніяльній адміністрації (сумнозвісна Республіка Мордовія, де відсиділи українські дисиденти-шістдесятники) й прислужують окупантам, повсякчас паразитуючи та визискуючи зі спорідненого народу ерзя, в якого національне пробудження оприявнилося з новою силою.
У зв'язку з цим окремі кремлівські пропаґандисти вже помітили руку Києва у намаганні розпалити сепаратизм у Надволзькому реґіоні (Ідель-Урал), де й мешкають названі фіно-угри. Найпершим "вистрелив" рупор міністерства нападу, тероризму і геноциду РФ "Zvezda", на шпальтах якого виклали розлогий аналіз окресленої проблеми з позиції імперського шовінізму. Автор матеріялу відверто маніпулює фактами й історичними подіями, а також вміло жонглює термінами задля демонізації корінних народів, самоусвідомлення яких прямо визнано міною сповільненої дії для всієї державної структури путінського режиму. Громіздкий виклад межує з шантажем і погрозами представникам фіно-угорських етносів, особливо тим, хто вимушений перебувати на еміґрації, як верховний старійшина ерзя – Інязор Сирєсь Боляєнь; він, на відміну від більшости загнаних на марґінес одноплемінників, обрав бік добра і воює зі злом у лавах сил оборони України (всі ці 8 років!). Пропаґандисти з піною біля рота обіцяють завадити майбутньому відокремленню фіно-угорських республік і карати тих, хто до цього закликає, рівнобіжно зміцнюючи колоніяльний режим на загарбаних ще у XVI-XVIII ст. землях.
Але ми вже побачили ціну їхнім словам на нашому Півдні, Сході та Півночі, тому Україна мусить узяти на себе роль визволителя уярмлених народів, перестати бути щитом Європи, а стати мечем, який завзято карає воєнних злочинців і пригноблювачів із Московії.
Хто б не сидів у багряному від крови закатованих мільйонів вільних людей Кремлі, вони вважатимуть саме існування окремих етносів (ерзя, мокша, марі тощо) включно з чеченцями та українцями історичною помилкою, яку нібито виправить тотальна "русифікація" (або росіянізація за випробуваними совєцькими лекалами). У Мордовії та Карелії вже активізувалося підпілля, яке нам слід підтримувати не тільки інформаційно, коли ми хочемо загнати Московію у могилу й забити в її труну останній цвях роздержавлення та демонтажу ресурсної федерації.
Денис КОВАЛЬОВ
Прикро, що деякі громадяни України, зір яким цілком природно застелила лють до окупантів, намагаються не помічати уярмлені століттями етноси. Окремі наші співвітчизники, здебільшого у соціяльних мережах, навіть припасовують до отари росіян/московитів тих, чию історію, мову, культуру й традиції не знають і знати не бажають, адже так легше ненавидіти. Не буду адвокатом "хороших русскіх", оскільки їх, як відомо, не видно у тепловізор; спробую стати захисником пригноблених Кремлем фіно-угрів (комі, мокша, ерзя, марі, удмуртів, мансі тощо). Одразу наголошу, що й серед них є "білі ворони" на службі окупанта. Тá хіба у родині не без виродка, згадаймо манкуртів Івана Носа чи Володимира Винниченка, перш ніж шукати в оці чужого скалку, варто вийняти з власного колоду.
На тепер украй важливо усвідомити, що дезінтеґрація та фраґментація РФ не можливі без двох чинників: зовнішнього – поразки армії аґресора на полі бою в Україні; внутрішнього – повстання/бунту, на який нібито нездатні жителі суміжної території. Якщо з запальними народами Північного Кавказу (багаторічна визвольна боротьба ічкерійського народу яскравий тому приклад) і тюрками (татари й башкири) зрозуміло, то з фіно-уграми... "не все так однозначно". Саме ці нечисельні етноси найбільше асимільовані (читайте – змосковщені), знекровлені та піддані штучно насадженому імперіялістами явищу яничарства змалечку.
До прикладу, мокші (назву яких малограмотні українськомовні малороси свідомо застосовують для образливого позначення московитів) майже не спілкуються рідною мокшанською мовою, яку ніде використати, крім хіба нечастих (раз-два на місяць, а то й рідше) побутових розмов із дідами та бабами у селі, та позбавлені тяглої у віках родової пам'яти. Водночас поодинокі представники цього народу з 1920-х років беззмінно займають високі посади у колоніяльній адміністрації (сумнозвісна Республіка Мордовія, де відсиділи українські дисиденти-шістдесятники) й прислужують окупантам, повсякчас паразитуючи та визискуючи зі спорідненого народу ерзя, в якого національне пробудження оприявнилося з новою силою.
У зв'язку з цим окремі кремлівські пропаґандисти вже помітили руку Києва у намаганні розпалити сепаратизм у Надволзькому реґіоні (Ідель-Урал), де й мешкають названі фіно-угри. Найпершим "вистрелив" рупор міністерства нападу, тероризму і геноциду РФ "Zvezda", на шпальтах якого виклали розлогий аналіз окресленої проблеми з позиції імперського шовінізму. Автор матеріялу відверто маніпулює фактами й історичними подіями, а також вміло жонглює термінами задля демонізації корінних народів, самоусвідомлення яких прямо визнано міною сповільненої дії для всієї державної структури путінського режиму. Громіздкий виклад межує з шантажем і погрозами представникам фіно-угорських етносів, особливо тим, хто вимушений перебувати на еміґрації, як верховний старійшина ерзя – Інязор Сирєсь Боляєнь; він, на відміну від більшости загнаних на марґінес одноплемінників, обрав бік добра і воює зі злом у лавах сил оборони України (всі ці 8 років!). Пропаґандисти з піною біля рота обіцяють завадити майбутньому відокремленню фіно-угорських республік і карати тих, хто до цього закликає, рівнобіжно зміцнюючи колоніяльний режим на загарбаних ще у XVI-XVIII ст. землях.
Але ми вже побачили ціну їхнім словам на нашому Півдні, Сході та Півночі, тому Україна мусить узяти на себе роль визволителя уярмлених народів, перестати бути щитом Європи, а стати мечем, який завзято карає воєнних злочинців і пригноблювачів із Московії.
Хто б не сидів у багряному від крови закатованих мільйонів вільних людей Кремлі, вони вважатимуть саме існування окремих етносів (ерзя, мокша, марі тощо) включно з чеченцями та українцями історичною помилкою, яку нібито виправить тотальна "русифікація" (або росіянізація за випробуваними совєцькими лекалами). У Мордовії та Карелії вже активізувалося підпілля, яке нам слід підтримувати не тільки інформаційно, коли ми хочемо загнати Московію у могилу й забити в її труну останній цвях роздержавлення та демонтажу ресурсної федерації.
Денис КОВАЛЬОВ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |