Місія Віктора Моренця

Кожна зустріч з невтомним дослідником української історії 20-го століття збагачує. Причому, обидві сторони. Відбуваються вони у формі живого спілкування.

Нема незручних запитань, як і нема невідвертих відповідей. Їх Віктор Іванович аргументує з точністю фахового юриста на підставі документів. Працювати з історичними артефактами в донедавна закритих фондах, то справа для мужніх.

Їх море. Вибрати головні, щоб проілюструвати обрану тему, для цього потрібен фах історика за покликанням. Про це подумалося після тривалого обговорення в міській бібліотеці чергової книги дослідника під назвою "Дві окупації: Чернігівщина 40-х років". Мова в ній про совєтський та нацистський окупаційні режими на Україні - третій стороні в цьому трикутнику протистоянь. Окупанти і колаборанти, учасники спротиву і мирне населення. Все переплетено в складний клубок доль українців на своїй, але окупованій землі. Висновок автора про те, що поколінню його батьків просто не повезло, бо нормального життя не було: чи в умовах мирного часу, чи тим більше під час воєнного лихоліття. Нашій незалежній державі виповнюється 30 років. Підсумок поки що невтішний з огляду на людські втрати. То чи змінилося життя українців на краще? І чи зміниться? Без читання книжок Віктора Моренця і без впровадження на їх основі в практику роботи державних інституцій ідеологічної складової державотворчого процесу, а не тільки національно-патріотичного виховання, годі цього очікувати. Саме так виглядає традиційна місія Віктора Моренця до українського Ніжена.

Микола ШКУРКО,
БФ "Ніжен"

Фото Город.сn