Медалі брата Подоляка
Глянув на медальний іконостас брата Подоляка. 59 років, полковник, начебто ГРУ - начебто давно військовий пенсіонер, але хто там це перевірить. Звичайно, полком в якомусь Луганську він командувати вже не буде, але штучні специфічні спеціалісти завжди потрібні на службі. Пройдемось по його нагородах.
У нього два ще радянських ордена Червоної зірки - останні нагородження формально до 91-го року, але їх могли ще заднім числом за старими наказами роздавати. Плюс радянська медаль "За бойові заслуги" (вручали до 95-го року). Тобто "радянський" іконостас дуже непоганий як для 26-річного військового на момент розпаду СРСР.
Де це можна було встигнути заробити? Можливо ще Афганістан (хоча це до 89-го року і йому теж треба було встигнути туди потрапити), малоймовірно що Грузія, бо по датах не встигає, але по датах ще встигає у Придністров'я. Як і Гіркін. Хоча тут ще треба встигнути напрацювати на два ордена. "Встигає" у Карабах.
Але стоп, про що тут мова - у нього зліва нагрудний знак "Воїну інтернаціоналісту". Тобто за радянських часів це була відзнака за Афган, але можливо росіяни її роздавали і далі за інші звитяги.
Знизу зліва під "зірками" видно "поплавок" випускника вищого військово-навчального закладу збройних сил СРСР. Кадровий військовий, а не якийсь реконструктор-історик тіпа Гіркіна чи строковик, якому не пощастило потрапити в Афган.
Ще видно ювілейну радянську медаль - "70 років збройним силам СРСР", якою нагороджували з січня 88-го року всіх, хто був або у діючому війську (+ деякі інші категорії) на той час.
Далі йдуть вже російські нагороди. Два Ордена Мужества (перші нагородження з 94-го року) - це для рівня полковника цілком нормально. Хоча в перші роки все таки її роздавали не так активно. Тобто мабуть брав участь у чеченських кампаніях.
Ще видно медаль "За заслугі перед Отєчєством" II-го ступеня. Теж нічого дивного. Офіцеру не будуть видавати стандартну солдатську "Медаль за Отвагу", тому йдуть роздавати медаль за "отєчєство". Але все це державні нагороди.
Дуже цікавий тут другий нижній ряд медалей - це відомчі нагороди МО РФ. Перша зліва - медаль "За військову доблесть" II-го ступеня, якою нагороджують з 99-го року. Тобто точно були якісь відрядження в Чечню і на 99-й рік він точно ще був в армії.
Скажу більше. Далі йдуть три медалі "За відміннсть у військовій службі" I-го, II-го та III-го ступеня. Відповідно за 20, 15 та 10 календарних років вислуги у збройних силах. Тобто він не виходив раніше на пенсію і т.п.
А тепер найцікавіше. Нижній ряд, перша справа медаль - це відомча медаль МО РФ "Учаснику спеціальної військової операції", заснована в серпні 22-го року. Тобто брат Подоляка воював проти України - або фізично був залучений до війни (що навряд чи у 50+ років і в такому званні), або активно допомагав МО РФ у СВО.
Цю медаль отримують за:
"- разумную инициативу, усердие и отличие по службе;
- безупречную и эффективную гражданскую службу;
- добросовестное исполнение трудовых обязанностей;
- непосредственное выполнение задач в зоне проведения специальной военной операции;
- успешное выполнение задач, способствующих достижению целей специальной военной операции..."
Це ж як треба було підбирати команду Зеленського, щоб у нього в близькому оточенні опинились люди, чиї брати дослужились до російських полковників?
А чи можна зробити карколомну кар'єру на теренах колишнього СРСР, якщо не мати родичів полковників чи батька з ГРУ?
Антон ПАВЛУШКО
У нього два ще радянських ордена Червоної зірки - останні нагородження формально до 91-го року, але їх могли ще заднім числом за старими наказами роздавати. Плюс радянська медаль "За бойові заслуги" (вручали до 95-го року). Тобто "радянський" іконостас дуже непоганий як для 26-річного військового на момент розпаду СРСР.
Де це можна було встигнути заробити? Можливо ще Афганістан (хоча це до 89-го року і йому теж треба було встигнути туди потрапити), малоймовірно що Грузія, бо по датах не встигає, але по датах ще встигає у Придністров'я. Як і Гіркін. Хоча тут ще треба встигнути напрацювати на два ордена. "Встигає" у Карабах.
Але стоп, про що тут мова - у нього зліва нагрудний знак "Воїну інтернаціоналісту". Тобто за радянських часів це була відзнака за Афган, але можливо росіяни її роздавали і далі за інші звитяги.
Знизу зліва під "зірками" видно "поплавок" випускника вищого військово-навчального закладу збройних сил СРСР. Кадровий військовий, а не якийсь реконструктор-історик тіпа Гіркіна чи строковик, якому не пощастило потрапити в Афган.
Ще видно ювілейну радянську медаль - "70 років збройним силам СРСР", якою нагороджували з січня 88-го року всіх, хто був або у діючому війську (+ деякі інші категорії) на той час.
Далі йдуть вже російські нагороди. Два Ордена Мужества (перші нагородження з 94-го року) - це для рівня полковника цілком нормально. Хоча в перші роки все таки її роздавали не так активно. Тобто мабуть брав участь у чеченських кампаніях.
Ще видно медаль "За заслугі перед Отєчєством" II-го ступеня. Теж нічого дивного. Офіцеру не будуть видавати стандартну солдатську "Медаль за Отвагу", тому йдуть роздавати медаль за "отєчєство". Але все це державні нагороди.
Дуже цікавий тут другий нижній ряд медалей - це відомчі нагороди МО РФ. Перша зліва - медаль "За військову доблесть" II-го ступеня, якою нагороджують з 99-го року. Тобто точно були якісь відрядження в Чечню і на 99-й рік він точно ще був в армії.
Скажу більше. Далі йдуть три медалі "За відміннсть у військовій службі" I-го, II-го та III-го ступеня. Відповідно за 20, 15 та 10 календарних років вислуги у збройних силах. Тобто він не виходив раніше на пенсію і т.п.
А тепер найцікавіше. Нижній ряд, перша справа медаль - це відомча медаль МО РФ "Учаснику спеціальної військової операції", заснована в серпні 22-го року. Тобто брат Подоляка воював проти України - або фізично був залучений до війни (що навряд чи у 50+ років і в такому званні), або активно допомагав МО РФ у СВО.
Цю медаль отримують за:
"- разумную инициативу, усердие и отличие по службе;
- безупречную и эффективную гражданскую службу;
- добросовестное исполнение трудовых обязанностей;
- непосредственное выполнение задач в зоне проведения специальной военной операции;
- успешное выполнение задач, способствующих достижению целей специальной военной операции..."
Це ж як треба було підбирати команду Зеленського, щоб у нього в близькому оточенні опинились люди, чиї брати дослужились до російських полковників?
А чи можна зробити карколомну кар'єру на теренах колишнього СРСР, якщо не мати родичів полковників чи батька з ГРУ?
Антон ПАВЛУШКО
| Читайте також |
| Коментарі (0) |